Як довго будуть домомагати Україні?

Мені так здається, що багато з нас вирішило, що всі у нас в боргу і весь світ буде просто щасливий нам допомагати допоки Україна не розквітне. Впевнений, що всі хто так думає – помиляється.
По-перше, якщо нам хтось і допомагає у цій війні проти путіна, то перш за все вони хочуть допомогти собі. Тобто вони хочуть забезпечити собі, саме собі, спокій та безпечність. І роблять вони це, бо ясно розуміють, що для того, щоб отримати в своїй країні цей спокій та безпеку, їм треба зараз надати допомогу
Уряди допомагають Україні виключно з розрахунку, а в електораті є романтична складова, така собі емпатія, але як тільки справа дійде до власної кишені, романтика зазвичай швиденько здувається.
Виходячи з цього я хочу сказати, що не треба бути наївними і думати, що українців люблять виключно за те, що вони українці, а росіян навпаки за те що вони мали невдачу народитися десь там трохи на північ та схід.
Україну підтримують за те, що вона зараз дає спротив силі. Силі, яку нарешті на Заході визначили, як силу зла і що важливо вони вважають, що ця сила зла небезпечна і для них теж. Треба не забувати, що сил зла в світі дуже багато, але загрозливих безпосередньо для громадян, наприклад, тих же США або Європи, таких сил, не дуже багато. Наприклад, воювали і воюють зараз не тільки в Україні, але для наших партнерів, на сьогодні, зло це саме путін та росія. Зверніть увагу, навіть кілька місяців тому, це було не так, хоча для українців це так вже мінімум вісім років.
До речі Захід допомагає нам не тому, що росія наганяє на них страху. Особливо зараз, коли її армія показала свою реальну силу, точніше слабкість. На Заході впевнені, що НАТО розтрощить її за кілька тижнів. Для Заходу допомога Україні це питання цінностей і впливу на світовий порядок.
Саме через це вони розуміють що Україні треба допомагати, але їм потрібно і нам допомогти, і не задушити власну економіку. Тому вони, як вужаки під вилами звиваються, щоб проскочити у дуже вузькі ворота можливостей. Вони дійсно вузькі і коли хтось з нас вимагає, наприклад, негайно ввести повне ембарго на нафтопродукти з росії, то він має розуміти, як це, наприклад, відгукнеться на пересічних бюргерах Німеччини, чи селянах Франції. Якщо в них, в цих селян та бюргерів, від різкого стрибка цін пропаде згаданий мною ентузіазм, а я впевнений, що мало хто з них готовий жертвувати рівнем свого життя заради України, то допомагати буде просто нікому. Бо уряди змушені будуть піти за вимогами свого електорату.
Вони все ретельно підраховують і зважують, як це відгукнеться на їхніх країнах. Особливо зараз, коли допомога має дуже великий обсяг, для них важливо, щоб кожен долар чи євро використовувались за призначенням. Це зовсім не та допомога, яку надавали Україні до війни! Це гроші з бюджетів країн, тобто вони могли б знайти їм застосування і в себе, для своїх громадян. Це не гроші МВФ, які мають зовсім інше походження, це гроші платників податків, а це зовсім інша відповідальність. Тому наша корупція стає вже не тільки нашою, але і їхньою головною біллю.
І це один з головних сенсів мого звернення. Кожен з нас, коли щось побачить, чи узнає про випадки розкрадання допомоги наших партнерів, повинен неодмінно про це казати. Є СБУ, є інші державні органи, нарешті є соціальні мережі, все це може стати вашим інструментом боротьби з корупцією.
Це надважливо, бо від того, як ми використаємо цю допомогу, залежить, як довго і в яких обсягах нам будуть її надавати надалі. Причому не важливо, яким чином і в яких грошових номіналах відбувається розкрадання. Хтось торгує дрібницями з «гуманітарки» на базарі, хтось вимагає гроші за «броніки», які насправді мають бути безкоштовними для наших вояків, а хтось тягне свої руки до мільйонів доларів, які поступають на державні рахунки.
Кожного разу треба волати, дзвонити у всі дзвони. Бо це не просто люди наживаються, якщо їх можна так назвати, людьми, це зрада держави, бо від цього залежить наскільки нам довіряють партнери, наскільки довго будуть нам допомагати, і як результат, коли ми зможемо отримати перемогу.
Ми повинні з особливою дбайливістю ставитись до цієї допомоги, і не тільки в фізичному сенсі. Ми маємо з розумінням і великою повагою ставитись до кожної людини, яка нам допомагає, до кожної країни, до кожного керівника цієї країни, навіть, якщо він особисто нам чимось не подобається.
Я вважаю, що ніхто (від президента до останнього пересічного громадянина) не має права дорікати будь-кому з наших партнерів. Дорікати, що той не допомагає, або допомагає якось не так. Вважайте, що це наша провина, а не його і згадайте, що в принципі він нам нічого не винен, він тільки захищає себе і свою країну.
Думайте, розмірковуйте, не робіть висновків, якщо ви не знаєте всіх фактів і особливо причинно-наслідкових зв’язків між ними. Враховуйте, що ні українці, ні Україна не є ідеальними. Ні як окремі особистості, ні як держава, тим паче, як уряд.

Видео Як довго будуть домомагати Україні? канала Олександр Серьогін