Сусана Черненко: ТЕТЯНИН ДЕНЬ ЕПОХИ КАЛІЮГИ, ч.4

Сусана Черненко: ТЕТЯНИН ДЕНЬ ЕПОХИ КАЛІЮГИ, ч.4

– Я не хочу його, – кажу і дивлюсь йому прямо в очі.
– Це ясно, – з правого боку долинає голос Левка. – Методологія перших кроків по запобіганню проста. Спочатку необхідно звільнити колонії. Ними є штучні моря по Дніпру. Їх наплодив хворий розум…
– Наші вчені не підуть на це, – перебиває його Тетяна. – Вони переконують, що все гаразд.
– Як наплодили, так нехай і звільняють. Шукають варіанти русел, – категорично відказує Максимум.
– Це дорого, – здушено та похмуро вичавлюю з себе слова. – Скажуть – нам це не під силу. І взагалі це маячня… Хіба я можу сказати про вас?.. – відчуваю, як відчай забирає сили.
– А як же! – вигукує Левчик. – Обов’язково. Необхідно відкрити витоки інформаційного джерела. Легалізувати його.
– Пришиють параною чи шизофренію. Цим і обмежаться, – дає цілком матеріалістичну трактовку Тетяна. І я, погоджуючись, хитаю головою.
– Ой! – вигукує Тетяна, а я не встигаю. Лише відчуваю – квітка сильно підкидає мене. Лечу високо в небо. Кувиркаюсь і нічого не можу утямити. Бачу тільки подібне відбувається і з Тетяною. Падаю на воду. На колючі застиглі айсберги гейзерів. Заплющую очі. Удар! О! Крізь опущені вії бачу, що квітка ловить мене своїми пелюстками. Незручно якось – волхви сміються, коли я порсаюсь в середині цієї “курячої сліпоти”.
– Розрядка пройшла нормально, – підбадьорливо киває головою Левко. – Можна констатувати позитивний наслідок. Адреналін випущено.
Хоч мені і не до сміху, та п’явки жахів згорають у підсвідомості. Знову вмощуюсь у кріслі. Тетяна ледь надтріснуто тихо регочеться, затуляючи долонею рота.
– Значить, з першим обов’язковим положенням завдання ми вирішили, – каже Максимум. – Це початкова програма мінімум. Тобто, крок від філософії боягузів та ледарів. Чи попросту людей, котрі не мають віри в свою особистість. Що занадто банально і книжно висловлююсь? Нічого, – волхв зійшов з крісла-квітки, – анімаційний синдром штучного прискорення темпоритму монтажу негативно впливає на процес мислення. Гальмує зони природної синхронізації з біоритмами космічних хвиль. – Він розправив плечі, розслабив руки, на мить застиг. За тим, наче птаха, плавно і гнучко змахнув ними. Відірвався від землі і закружляв над нами. – Ось що втрачено, – завис над головами, закрутившись веретеном. – Це елементарний учбовий показ, – м’яко опустився на ноги. – Ваші космічні кораблі – іграшки. А для нас надсвітова швидкість просто справа майстерності. От ми і долаємо часовий простір у десятки мільйонів років… Анемічні ви наші, – зітхнув.
– Підходимо до льодовиків, – підхопив Левко. – Процес виглядатиме так…
І в цю мить, хоч і не розвертали ніякого екрану, пішли кадри.
Над брудним смердючим болотом густо кружляють величезні зелені гелікоптери. З них випущено шланги, з отворів яких ллється рідина, що нагадує добряче розбавлене молоко.
– Рятівна акція після спуску першого штучного моря, – коментує Левчик. – Дезактивація, рекультивація. Це ви бачите розчин, в складі якого аміак. Його ще не винайшли…
– А хто винайде? – чую запитання Тетяни.
– От цього і не скажу, – сміється Левко. – Адже одним з набутих в Калі-юзі синдромів втрати психо-імунодефіциту є заздрість. Навіщо щоб вона знищила винахідника?
– Скажи їм, – втручається Максимум, – що водні стагнації штучних морів при випаровуванні викидають в атмосферу мертвий атмус.
– Ти ж уже сказав…
В кадрі довгий проїзд камери на одному загальному плані. Вода. Схоже – море. Стрибають дельфіни. І раптом серед них я бачу Нессі. Вона витягнула шию і, кокетуючи, вочевидь позує перед знімальною камерою.
– Так виглядатиме загальна картина цієї області Євразійської частини після спуску штучних морів, – продовжує Левко. – Нічого жахливого, – заспокоює. – Це не наслідок потопу. А перший позитивний результат. Свідомий вчинок людства, – зненацька аплодую. – Відбулось возз’єднання Азовського і Каспійського моря. Люди переселені…
– Куди? – запитую.
– Роль ООН епохи виходу Калі-юги не в моїй компетенції, – відказує Левчик.
– Ви так все утаємничуєте, – обурююсь, – що, наприклад, я вбачаю в цьому змову…
– Отож бо й воно! – вигукує Максимум. – Ми добре знаємо, з ким маємо справу. Мораль вашого періоду – аморальність. Ви юзери! А належить бути істотами мислячими. Та ніхто не силуватиме Калі-юзерів до доброчинних справ. Захочете глобальну катастрофу – матимете. Зараз ми демонструємо вам один із гуманних шляхів виходу. Так би мовити, варіант запобігання. Вибір за вами, Калі-юзери!
– Увага! – закликає Левчик. – Криги полюсів. Початок завершення реконструкції планети.
По кадру, точно, як у першому фільмі братів Люм’єрів, прямо на камеру, тобто, нас – глядачів – летять фантастичних розмірів льодовики.
– Телепортація в місця пустель айсбергів, – статечно мовить Левчик.
...
Закінчення тексту дивись на текстовому блозі наданому на титульній сторінці ютуб-каналу victor54k

Видео Сусана Черненко: ТЕТЯНИН ДЕНЬ ЕПОХИ КАЛІЮГИ, ч.4 канала Bisregistrator R