Денис Боженок: Труба або ніцшианські мотиви, маленька повість, ч.2

Денис Боженок: Труба або ніцшианські мотиви, маленька повість, ч.2
-.
Толик зупинився, не наважуючись іти далі, справедливо побоюючись, що вічно голодні тварюки просто-напросто зжеруть його тут живцем в цьому Богом забутому місці і кісток не залишать. Але раптом щури миттєво, як за чиєюсь незримою командою, сховалися у своїх норах.
Толик одразу не зрозумів, що сталося. Але потім шум води, що наближався з усіх трьох труб, змусив його самого метикувати про план втечі. Швидко озирнувшись, він побачив, що під стелею бетонної труби були металеві скоби невідомого призначення. Вони йшли одна за одною на кшталт горизонтальних сходів. Недовго думаючи, Толик підстрибнув і, схопившись обома руками за найближчу скобу, повис на ній. Тільки він встиг зробити це, як ціла гірська річка завирувала і зашуміла в нього під ногами, змітаючи все на своєму шляху.
Вода швидко затопила бордюри, на яких тільки-но стрибали щури, захопивши велику частину тунелю, так що Толику, який висів над бурхливою річкою, доводилося ще й підтягувати ноги, щоб не занурювати їх у воду.
Йому було важко так висіти. Він ще раз озирнувся довкола. Дороги назад вже не було: вузькі тунелі, по яких він міг вийти нагору, були майже повністю затоплені водою. Залишалася тільки одна єдина дорога – вперед іржавими металевими скобами. І Толик, як мавпа, розгойдуючись, поперемінно то на одній, то на другій руці, чіпляючись за скоби, став повільно пробиратися вперед.
Він тягнув себе на руках близько півгодини і дуже втомився. Давалася взнаки відсутність у нього відповідної фізичної підготовки і систематичне побутове пияцтво. Руки почали німіти, пальці дерев'яніли. З кожною хвилиною йому було все важче триматися. Здавалося, ось-ось пальці розіжмуться, і він зірветься в бурхливу водну стихію, що не на жарт розігралася.
Толик подумки лаяв себе за те, що поліз у це прокляте місце. Коли він зовсім знесилів, і затеклі пальці перестали слухатися, нелюдськими зусиллями йому таки вдалося якось підтягнутися на руках і, закинувши ноги, пропустити їх у скобу, а потім просунути в іншу скобу руки. Вийшло щось на кшталт привалу для відпочинку під стелею ринви. Вируюча річка внизу ніяк не хотіла вичерпуватися, і здавалося, що нема їй ні кінця, ані краю.
Трохи відпочивши, Толик раптом відчув, що з ним сталося щось незрозуміле, а коли збагнув, що саме, не повірив своїм очам. Раніше він знаходився в горизонтальній площині по відношенню до води, тепер же, після того, як він поміняв положення свого тіла, труба, ніби підлаштовуючись під нього, теж поміняла своє положення в просторі з горизонтального на вертикальне, і тепер він міг, упираючись ногами, підніматися нею вже вгору чи спускатися униз.
Це відкриття настільки вразило Толика, що він деякий час не міг прийти до тями, перебуваючи в якомусь внутрішньому ступорі, що не давав ворушитися, настільки нереальними здалися йому події, що відбувалися в цю мить.
Трохи відійшовши від шоку і згадавши те, що нещодавна відбулися з ним, він списав все на страх, перенесений під час втечі від повені.
"Найімовірніше, я з самого початку піднімався, як і зараз, вгору", - думав Толик, намагаючись не звертати уваги на вируючу за спиною воду, яка всупереч усім фізичним законам лилася по трубі вгору, а не вниз.
Поміркувавши трохи, він вирішив продовжити рух уперед по ходу течії води, піднімаючись уже вгору сходами. Тепер, допомагаючи собі ногами та руками, підніматися нагору стало зовсім легко. І хоча вода текла по жолобу вгору, Толик зовсім не почувався перевернутим з ніг на голову. Намагаючись поки що не думати про дивну метаморфозу, що сталася з трубою, він став поволі пробиратися нагору.
-.
З труби Толік потрапив у простору залу з незвично високою для цих місць стелею. Тут зібралося багато людей. Чоловіки були одягнені у строгі костюми, жінки у чорні сукні та жалобні чорні хустки. Багато хто з них плакав. Дві – молода і літня – надривалися найголосніше. Вони раз у раз хапали за руки ошатно одягненого молодика, що яскраво виділявся на загальному тлі, намагаючись утримати його, але він наполегливо, як міг, виривався з їхніх чіпких рук. "Він напевно бажає уникнути цих людей, а вони не хочуть цього. Зібралися тут усім світом, щоб просити його залишитися", – вирішив Толик, який декілька хвилин спостерігав за цими подіями.
– Ой, і на кого ж ти нас покидаєш, кровиночко ти наша?! Та навіщо ти так рано кидаєш нас?! – страшно голосила літня.
– Навіщо?.. – тихо надривно питала молода, намагаючись зазирнути у його прикриті від сорому очі.
– Та як ми житимемо тут тепер без тебе?! – запитували в один голос обидві жінки.
– Та як-як ... Не знаю я як... Але – ви зрозумійте – мені дійсно потрібно йти! – виправдовувався юнак.
– Ох, краще би я була на твоєму місці! Адже тут прожив так мало. Дружина одна залишається! – не бажаючи чути виправдання, продовжувала голосити літня.
– Та я ж скільки разів уже пропонував вам піти звідси разом! І зараз пропоную – підемо?

Посилання на повний текст на титульній сторінці ютуб-каналу: victor54k

Видео Денис Боженок: Труба або ніцшианські мотиви, маленька повість, ч.2 канала Bisregistrator R