Веле Штилвелд: Легенди землепланетного тору, ч.4
Веле Штилвелд: Легенди землепланетного тору, ч.4,
Присвячується дитинству...,
© Ірина Діденко: Легенди землепланетного тору
– Ви готові, мій пане. А до того ж готовий Час. Він вимагає вас! Цього року за Сріблястим струмком розцвітає папороть. Серед її квіток є та, у якій зберігаються ваші спогади. Вам її і належить зірвати.
– Коли?
– Цієї ночі. Ми з вами одного зросту. А під пажеськими баретками довжини волосся ніхто не помітить. От вам мій зелений барет, а я одягну ваш блакитний.
– Каорі, – покликала онучку Дениза. – Нам, дитинко, пора. Попрощайся з хлопчиками.
Йорг і Джесика подивилися один одному в очі. На їхньому миттєвому міжоччинні спалахнула лілова веселка. Хлопчики Клай і Щек схилили коліна. Можливо, вони були просто дітьми і їм хотілося розповісти світові про свої недозволені витівки, але в цю мить світ їх не почув.
– А що сталося з Клаєм? –ніби між іншим поцікавилася Каорі.
– Він, Джесико, так і не встиг розповісти вам з Йоргом про свою таємницю. А таємниця в нього не проста... – хитрувато затягла Лояна. – Хочеш, скажу, тільки зізнайся мені, що ти не Каорі.
– Кажи!
– Ти зізнаєшся?
– Ні!
– Тоді пошукай правильну відповідь у собі самій! У СОБІ САМІЙ...
– Значить він і є ключник?
– Ну от, який же він ключник, коли він справжній Ключник!
– А Щек, виходить, дворецький?
– Справжній дворецький!
– А палац наш?
– Зореліт, Джесико. І він давно очікує усіх вас на орбіті.
– А хто ж ти, Лояно?
– Я – воспітела: і для Каорі, і для Джесики, і для Ключника і для Дворецького.
– А для Йорга?
– Я – його мати. Вірніше, справжня мати – її душа в плоті Правильної істоти.
– А що відчувають Правильні, коли в них уселяються материнські душі?
– Вони, дитино, страждають!
– Стоп! Я починаю розбиратися: поки я дитина, у мені живе онучка лісової чаклунки Каорі, а коли я Джесика...
– Тобі слід зробити правильний вибір, – важко промовила Лояна, допиваючи пряно-ароматний мате…
Марліграми пильно стежили за їдучими у ліс чаклункою й дівчинкою. Своя малеча їх немов не цікавила. Вони виконали обітницю, дану Йоргу, провести його через Дитинство і тим перервати ланцюг злодіянь найдавнішого Воїна у всесвіті.
Не зрадили Воїна і його споконвічні друзі – Ключник, Дворецький і Кохана, які залишалися під Синьоплідним деревом, хоч і очі їхні були в сльозах.
Цієї ночі квітка папороті поверне Йоргові страшно злу пам'ять, і тоді всі троє й душа матері стануть очікувати вироку – або Йорг повернеться за ними і назавжди покличе в Минуле, або тієї ж ночі з квіткою пам'яті замість пароля перейде на Землю-29, щоб ніколи більше не зустрічатися ні з ким з учасників їх минулої драми в Майбутньому.
І тільки Каорі буде тихо схлипувати на грудях у воспітели Лояни, і та мудро й ласкаво утішатиме дивну земну дитину:
– Не плач, Джесико! За... війною, руйнуванням, страхом. Давай вип'ємо мате, і я відпущу тебе до цих неймовірних паливод – Щека й Клая. Їхній тяжкий час уже не настане, а любити з тобою, дівчинко, ми зуміємо і саму нашу пам’ять. Чи не так, Джесико?
– Я не Джесика, я – Каорі!
-.
Частина друга: ЙОРГ
-.
Кристали плавно осідали на землю. Чисто зовні вони здавалися сніжинками і виглядали як сніжинки. Але від сніжинок їх відрізняв фіолетовий, ліловий і малиновий колір.
– Цього року це відбувається вже не вперше, – неквапливо пояснював те, що відбувалося, здивованому хлопчику Торсон.
Торсон славився у тутешніх місцях мисливцем. Його так і прозвали – Мисливець. Хлопчика прозвати ще не встигли. У дивному пажеському камзолі з баретом він усе ще залишався Йоргом, якому маленька квіточка папороті повернула страшну пам'ять.
Стара чаклунка Дениза першою вказала йому на небо. Там, на небі пливли важкі сизі хмари і немов десь на обрії, що надходив усе ближче й ближче, відбивалися об невідому і зовсім невидиму грань. У якийсь момент Дениза так і залишилася в указівному світлі, а хлопчик зненацька пройшов через грань. І Земля-21 розчинилася геть...
Земля-29 зустріла його дивними кристалічними опадами у фіолетово-лілово-малиновому багатоцвітті...
– Спостерігай, хлопчиську, як це відбувається! І запам'ятай, як у тебе на очах умирає наша земля... – Очі Мисливця наповнилися вологими бруньками.
“Сльози – чоловіча чума”, – вважали чоловіки на Землі-29 – засланці з інших Земель, на яких вони переступили Закони чергового Піщаного Часу, чиїми піщинами бути не бажали.
“Сльози – чоловіча чума”, – посилання на Землю-29 нікому не обіцяло повернення. Древня приказка: “Підеш – не повернешся” знаходила значимість, перетворюючи зі страшного прокльону в даність...
– Спостерігай, хлопчиську, так умирає сіль нашої планети, альфа й омега ледь дозволеного в тутешніх місцях життя.
Видео Веле Штилвелд: Легенди землепланетного тору, ч.4 канала Bisregistrator R
Присвячується дитинству...,
© Ірина Діденко: Легенди землепланетного тору
– Ви готові, мій пане. А до того ж готовий Час. Він вимагає вас! Цього року за Сріблястим струмком розцвітає папороть. Серед її квіток є та, у якій зберігаються ваші спогади. Вам її і належить зірвати.
– Коли?
– Цієї ночі. Ми з вами одного зросту. А під пажеськими баретками довжини волосся ніхто не помітить. От вам мій зелений барет, а я одягну ваш блакитний.
– Каорі, – покликала онучку Дениза. – Нам, дитинко, пора. Попрощайся з хлопчиками.
Йорг і Джесика подивилися один одному в очі. На їхньому миттєвому міжоччинні спалахнула лілова веселка. Хлопчики Клай і Щек схилили коліна. Можливо, вони були просто дітьми і їм хотілося розповісти світові про свої недозволені витівки, але в цю мить світ їх не почув.
– А що сталося з Клаєм? –ніби між іншим поцікавилася Каорі.
– Він, Джесико, так і не встиг розповісти вам з Йоргом про свою таємницю. А таємниця в нього не проста... – хитрувато затягла Лояна. – Хочеш, скажу, тільки зізнайся мені, що ти не Каорі.
– Кажи!
– Ти зізнаєшся?
– Ні!
– Тоді пошукай правильну відповідь у собі самій! У СОБІ САМІЙ...
– Значить він і є ключник?
– Ну от, який же він ключник, коли він справжній Ключник!
– А Щек, виходить, дворецький?
– Справжній дворецький!
– А палац наш?
– Зореліт, Джесико. І він давно очікує усіх вас на орбіті.
– А хто ж ти, Лояно?
– Я – воспітела: і для Каорі, і для Джесики, і для Ключника і для Дворецького.
– А для Йорга?
– Я – його мати. Вірніше, справжня мати – її душа в плоті Правильної істоти.
– А що відчувають Правильні, коли в них уселяються материнські душі?
– Вони, дитино, страждають!
– Стоп! Я починаю розбиратися: поки я дитина, у мені живе онучка лісової чаклунки Каорі, а коли я Джесика...
– Тобі слід зробити правильний вибір, – важко промовила Лояна, допиваючи пряно-ароматний мате…
Марліграми пильно стежили за їдучими у ліс чаклункою й дівчинкою. Своя малеча їх немов не цікавила. Вони виконали обітницю, дану Йоргу, провести його через Дитинство і тим перервати ланцюг злодіянь найдавнішого Воїна у всесвіті.
Не зрадили Воїна і його споконвічні друзі – Ключник, Дворецький і Кохана, які залишалися під Синьоплідним деревом, хоч і очі їхні були в сльозах.
Цієї ночі квітка папороті поверне Йоргові страшно злу пам'ять, і тоді всі троє й душа матері стануть очікувати вироку – або Йорг повернеться за ними і назавжди покличе в Минуле, або тієї ж ночі з квіткою пам'яті замість пароля перейде на Землю-29, щоб ніколи більше не зустрічатися ні з ким з учасників їх минулої драми в Майбутньому.
І тільки Каорі буде тихо схлипувати на грудях у воспітели Лояни, і та мудро й ласкаво утішатиме дивну земну дитину:
– Не плач, Джесико! За... війною, руйнуванням, страхом. Давай вип'ємо мате, і я відпущу тебе до цих неймовірних паливод – Щека й Клая. Їхній тяжкий час уже не настане, а любити з тобою, дівчинко, ми зуміємо і саму нашу пам’ять. Чи не так, Джесико?
– Я не Джесика, я – Каорі!
-.
Частина друга: ЙОРГ
-.
Кристали плавно осідали на землю. Чисто зовні вони здавалися сніжинками і виглядали як сніжинки. Але від сніжинок їх відрізняв фіолетовий, ліловий і малиновий колір.
– Цього року це відбувається вже не вперше, – неквапливо пояснював те, що відбувалося, здивованому хлопчику Торсон.
Торсон славився у тутешніх місцях мисливцем. Його так і прозвали – Мисливець. Хлопчика прозвати ще не встигли. У дивному пажеському камзолі з баретом він усе ще залишався Йоргом, якому маленька квіточка папороті повернула страшну пам'ять.
Стара чаклунка Дениза першою вказала йому на небо. Там, на небі пливли важкі сизі хмари і немов десь на обрії, що надходив усе ближче й ближче, відбивалися об невідому і зовсім невидиму грань. У якийсь момент Дениза так і залишилася в указівному світлі, а хлопчик зненацька пройшов через грань. І Земля-21 розчинилася геть...
Земля-29 зустріла його дивними кристалічними опадами у фіолетово-лілово-малиновому багатоцвітті...
– Спостерігай, хлопчиську, як це відбувається! І запам'ятай, як у тебе на очах умирає наша земля... – Очі Мисливця наповнилися вологими бруньками.
“Сльози – чоловіча чума”, – вважали чоловіки на Землі-29 – засланці з інших Земель, на яких вони переступили Закони чергового Піщаного Часу, чиїми піщинами бути не бажали.
“Сльози – чоловіча чума”, – посилання на Землю-29 нікому не обіцяло повернення. Древня приказка: “Підеш – не повернешся” знаходила значимість, перетворюючи зі страшного прокльону в даність...
– Спостерігай, хлопчиську, так умирає сіль нашої планети, альфа й омега ледь дозволеного в тутешніх місцях життя.
Видео Веле Штилвелд: Легенди землепланетного тору, ч.4 канала Bisregistrator R
Показать
Комментарии отсутствуют
Информация о видео
Другие видео канала
![Веле Штылвелд: Интернирован Подол, поэтический цикл](https://i.ytimg.com/vi/_vSLc5Uyl-4/default.jpg)
![Юрий Контишев: "Привкус кагора", текст совместно с Веле Штылвелд](https://i.ytimg.com/vi/hTKC0_MsBeE/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Мулясе мушиного короля, часть шестая](https://i.ytimg.com/vi/4H3rXnvdH1A/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Откуда и куда прошли египетские династиии, ч.6](https://i.ytimg.com/vi/ocBsbsJ8rr0/default.jpg)
![Буктрейлер графики Ирины Диденко: "Линии смутного времени"](https://i.ytimg.com/vi/l35BplLZzck/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Марсианские ракурсы-2](https://i.ytimg.com/vi/UP7SfIp2EKo/default.jpg)
![Олег Мартинов:ДАЖДЬ НАМ ДНЕСЬ,ч.22](https://i.ytimg.com/vi/dA8SQWWan3g/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Эмиграция мозга](https://i.ytimg.com/vi/hYAo2Zyutyc/default.jpg)
![Денис Боженок: Труба або ніцшианські мотиви, маленька повість, ч.2](https://i.ytimg.com/vi/4ySjeKiRqvU/default.jpg)
![Юрий Контишев: "Приговор отгоревшей любви", текст совместно с Веле Штылвелд](https://i.ytimg.com/vi/Q-W4jZSQwhc/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Экзекуторы мечты, антология неформального текста, ч.7](https://i.ytimg.com/vi/QmoAY57D4a0/default.jpg)
![Веле Штылвелд и Игорь Сокол: Очерк об украинской НФ,взгляд из Киева](https://i.ytimg.com/vi/C5iPaayEoe4/default.jpg)
![Веле Штылелд: Ориянские сказки для одиноких людей](https://i.ytimg.com/vi/3XD2BNwy7z4/default.jpg)
![Веле Штилвелд: Іграшки Веніаміна, ч.6](https://i.ytimg.com/vi/05ysoZ8mEFA/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Исповедь духовного ликвидатора](https://i.ytimg.com/vi/WJzIFFL5_aQ/default.jpg)
![Юрий Контишев: Братьям-украинцам, авторская вариация народной песни](https://i.ytimg.com/vi/vDiu7NXGLeg/default.jpg)
![Юрий Контишев: «Полу-любовь или Полу-Вертинский», авторская песня](https://i.ytimg.com/vi/1a_-v7RlUso/default.jpg)
![Добро пожаловать… не туда! © Компиляция Веле Штылвелда](https://i.ytimg.com/vi/cdHXNwp8b9c/default.jpg)
![Веле Штилвелд: Київський де Сарт-стріт, ч.5](https://i.ytimg.com/vi/cwwYmFJ9T48/default.jpg)
!["От интерНЕТ к интерДА", эпизод 3](https://i.ytimg.com/vi/HKeuU_L0kAM/default.jpg)
![Веле Штылвелд: Как не стать сетевым лузером-23](https://i.ytimg.com/vi/6tNhgDsuOOk/default.jpg)