Відеолекція 1. Від контролю до культури якості та внутрішньої системи забезпечення якості.

Ще Редьярд Кіплінг зазначав: «Освіта – найвеличніше з усіх земних благ, але тільки тоді, коли вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно даремна».
Забезпечення якості освіти є фундаментом для реалізації головної мети існування держави: підвищення якості життя людей. По суті якість освіти є узагальненим показником розвитку суспільства.
Контроль якості освіти є неадекватною і по суті недосконалою стратегією з двох причин:
1. Не ефективно здійснювати загальний контроль якості уже після закінчення освітнього процесу зусиллями людей, які не беруть участі у навчальній практиці.
2. Необхідно створити систему забезпечення якості, а не лише зосереджуватись на її виявленні.
Побачити й оцінити ефективність глибинних процесів, відстежити «добавлену вартість», яка створюється саме зусиллями закладу освіти, виявити дію «прихованого курікулуму», відстежити якісні параметри змін(ціннісні орієнтації, емоційний баланс тощо) можливо лише за наявності горизонтальної внутрішньої моделі самооцінювання.
Дискусійним є питання: чи є необхідною передумовою для розвитку культури якості створення внутрішньої системи забезпечення якості? Чи навпаки: закладу освіти слід виробити культуру якості до (ефективного) впровадження системи забезпечення якості?
Більшість як теоретиків так і практиків освітнього менеджменту погоджуються, що культура якості та система забезпечення якості «повинні гармонійно рости разом».
Звісно, якщо є потужна культура якості на рівні закладу освіти, немає потреби вибудовувати внутрішню систему забезпечення якості, можна лише задокументувати те, що й так бездоганно працює. Якщо ж заклад освіти знаходиться лише на стадії планування виходу на нову якість освіти, має йти одночасно і процес плекання культури якості й проєктування внутрішкільної системи забезпечення якості.
Культура якості (Quality culture) є невід’ємною складовою успішного організаційного менеджменту.

Ми працюємо краще в культурах, які нам добре підходять. Ми працюємо краще в місцях, що відображають наші власні цінності та переконання.
Саймон Сінек (Simon Sinek)
Культура якості — це ментальний конструкт(«склад ума» учасників освітнього процесу), який насамперед визначає їхню реальну поведінку.
Культура якості у закладі освіти – це організаційна культура, у якій поведінку учасників освітнього процесу визначають:
1. сукупність групових цінностей, норм, переконань, очікувань, ритуалів, традицій, символів тощо;
2. сукупність прийнятих як належних практик.
Корпоративну культуру слід розглядати як "стрижень", який свідомо створюється, і довкола якого має вибудовуватись система забезпечення якості.
Поняття «культура якості» стає особливо актуальним в умовах переходу від «контролю якості» з винятковою увагою до підзвітності та суворого дотримання регуляторних норм до створення внутрішніх систем забезпечення якості.

Культура якості базується на двох «наріжних каменях»:
1. На спільних цінностях, переконаннях, принципах, очікуваннях та уявленнях щодо якості освіти(ціннісний елемент).
2. На певних стандартах, чітко визначених процесах та відповідальності конкретних осіб, прийнятих способах координації зусиль тощо (управлінсько-діяльнісний елемент).
Є чотири основних типи культури якості(за Harvey and Stensaker, 2008):

1. «Ми тримаємо ніс за вітром»
Адаптивна(чутлива) культура якості(Responsive quality culture), яка в першу чергу керується зовнішніми вимогами та викликами й з огляду на них оцінює власну практику. Така культура якості спроможна швидко реагувати на появу нових можливостей, має здатність до самостійного виявлення та запозичення тих чи інших ідей з ефективних «практик, які працюють» тощо.

2. «Нам скажуть, ми зробимо!»
Реагуюча культура якості(Reactive quality culture), яка керується, головним чином, зовнішніми вимогами. Якість розглядається як те, що «нав'язується» ззовні, тому колектив фокусується на тих чи інших аспектах якості перш за все з тим, щоб уникнути зовнішніх загроз.
Така культура якості ґрунтується на відповідальності та підзвітності. Утім, люди, які перебувають під впливом реагуючої культури якості, як правило, позитивно підходять до появи можливостей, шукають та діляться передовою практикою тощо.

3. «Ми самі дамо собі раду».
Відновлювана культура якості(Regenerative quality culture), яка базується на власному баченні мети та стратегії розвитку, прийнятих нормах та цінностях тощо. Зовнішній вплив сприймається, але у цьому випадку є вторинним.

4. «Ми завжди так робили!»
Репродуктивна культура якості(Reproductive quality culture) спрямована на збереження статус-кво. Культура репродуктивної якості прагне мінімізувати зовнішні впливи, які б могли стати загрозою прийнятим внутрішнім практикам та стандартам професійної поведінки. Вона є стійкою до переосмислення діяльності та переконцептуалізації цілей. Будь-які зміни тут призводять до внутрішнього опору.

Видео Відеолекція 1. Від контролю до культури якості та внутрішньої системи забезпечення якості. канала Віктор Громовий