Услад і Зімцерла, або як на Московії вигадували давньослов’янських язичницьких богів

У XVIII столітті Російська імперія почала доводити всім, і насамперед собі, що має історію, яка за давністю не поступається давньому Риму чи Елладі. За логікою московських любителів старожитностей, народ із давньою історією, повинен мати величний пантеон язичницьких (від церковнослов’янського «язик» — «народ») богів. На соціальне замовлення швидко відгукнулися «посконные» письменники та історики. На ґрунті переважно європейських та візантійських письмових джерел, а також за матеріалами фольклору і давньоруських літописів були зроблені перші спроби реконструкції язичництва давньої Русі.
У 1767 році Михайло Чулков видає «Краткий мифологический лексикон». 1768 року в світ виходить «Описание древнего славянского языческого баснословия, собранного из разных писателей, и снабденного примечаниями» Михайла Попова. У 1804 Григорій Глинка оприлюднює «Древнюю религию славян». Того ж року Андрій Кайсаров видає книгу «Славянская и российская мифология».
В усіх цих довідниках за абеткою подаються відомості про давньослов’янських богів. Розглянемо найбільш кумедні випадки «реконструкції».
Джерело: https://garmatny.blogspot.com/2019/02/blog-post_23.html

Видео Услад і Зімцерла, або як на Московії вигадували давньослов’янських язичницьких богів канала Юрій Гарматний