Смертельна тиша

сл. Дмитра Луняки, муз. Олега Бута, виконує під скрипку автор музики

Поговори зі мною. Хоч упівслова,
Тільки щоб голос відбився в самотніх стінах.
Наше життя, як війна - таке ж тимчасове,
Що непомітно сприймається як постійне.
Лиш не мовчи. Найстрашніше - самотня тиша,
В ній божеволієш і вилітаєш з ладу.
Чорна самотність тихо і рівно дише,
Цілячись в серце,
Впершись в щоку прикладу.
Сестро, кохана, подруго - хто ти зараз?
Бачиш, як снайперка дивиться незворушно?
Може, якби в камуфльовану тишу сховались,
Янголи б не помітили наші душі.
Тільки для цього занадто бракує кисню,
Мало надії. Набоїв також замало.
Сім шідстдесят і два міліметри - близько
Смерть вираховує кулі та інтервали.
Тиша смертельна дивиться десь згори.
Там, у тилу, давно прапори зірвали.
Іноді мить ще більш від життя тривала.
Сестро, хоча б востаннє -
Поговори.

Видео Смертельна тиша канала Oleh But