Мама полоненого «азовця» із Житомирщини: «Ми ні на секунду про них не забуваємо і чекаємо додому»

«Щастя – щоб вони повернулись живі. Для мене найкращою нагородою буде, коли наші хлопці повернуться живі додому», – розповідає нам пані Ірина, інтерв’ю з якою ми записуємо у Малині.
Її син – керівник пресслужби полку «Азов» Дмитро Козацький з позивним «Орест», чиї фото із заводу «Азовсталь» облетіли весь світ.
Саме завдяки кадрам, які зробив Дмитро, світ бачив незламних захисників Маріуполя з «Азовсталі».
Нині «Орест» разом із побратимами перебуває в російському полоні. За час повномасштабної війни бійцю присвоєні різноманітні нагороди, які мама вирішила не отримувати.
«Те, що він здобув, він має сам отримати, бо це його нагороди», - говорить жінка.
Вона показує нам куточок, присвячений сину. Тут світлини різних років, його нагороди і плакат із зображеннями поранених «азовців». Жінка проводить нас оселею, в якій виріс Дмитро і пригадує зворушливий лист, який він залишив у своїй кімнаті, коли у найзапеклішу ніч Революції Гідності попри волю рідних і попередження про небезпеку вирішив їхати у Київ на Майдан.
«О 4 ранку я заходжу в його кімнату, а Діми вже нема і лежить лист «Мамо, пробач, я тебе дуже люблю, але я – патріот, я маю бути там і захищати наші права», - пригадує Ірина.
Тієї ночі батькам вдалося переконати 18-річного сина повернутися додому і не сісти в електричку до Києва, яка виявилася останньою. Пізніше будь-яке транспортне сполучення з Києвом було заблоковане «тітушками», але через декілька днів хлопець таки зміг дістатися до столиці.
Ми побували у дитячому садочку Дмитра, у його школі, послухали історію про те, як він здобував вищу освіту, як вступив до лав Нацгвардії, як пройшов шлях до полку «Азов», у складі якого і зустрів повномасштабну війну.
Ірина пригадує останню розмову з Дмитром вже після виходу з «Азовсталі». Він полишав завод у числі останніх:
«Він подзвонив тільки раз, сказав «Мам, я живий, все нормально».
Упродовж тривалого часу Ірина не має інформації про долю сина та його побратимів, але з нетерпінням чекає зустрічі з ним.
«Нехай усі полонені хлопці та дівчата знають, що ми ні на секунду про них не забуваємо. Ми б’ємося за кожного полоненого і просто чекаємо їх додому», - говорить Ірина.

Видео Мама полоненого «азовця» із Житомирщини: «Ми ні на секунду про них не забуваємо і чекаємо додому» канала Війна Житомирщина