Житомирянка розповіла, як народжувала під звуки сирени та вибухів

Вибухи пролунали, як тільки у сховище Житомирського обласного перинатального центру спустилися усі пацієнтки.
Після кожного вибуху стіни пологового будинку здригалися і було чутно звуки руйнувань. Люди, які знаходилися у сховищі плакали – такими спогадами з нами поділилася житомирянка Марина, яка в той момент була вагітна двійнею.

В ніч з 1 на 2 березня менш ніж за годину до вибухів її у медзаклад на Богунії доставила «швидка». У жінки був високий тиск і це становило загрозу її вагітності, тож, була запланована операція –кесарів розтин.

«Ми не розуміли, наскільки руйнується будівля. Я уточнила, чи це бомбосховище, мені сказали, що так, що це не підвал. Я спробувала заспокоїлася, зрозуміла, що зі мною є лікарі. Я почала налаштовувати себе на те, щоб бути максимально спокійною», - розповідає Марина.

У сховищі перебувало багато вагітних, породілей і навіть малята в боксах.
«Коли я туди зайшла, я побачила свою знайому, вона взяла мене за руку і сказала «Все буде добре». От якраз у неї після другого вибуху відійшли води і вона почала народжувати», - пригадує Марина.

У сховищі пацієнти були до ранку.

«Хоча тривога закінчилася, але нам сказали не виходити, тому що лікарі-чоловіки ходили, оглядали, наскільки постраждала будівля і нам не дозволили йти в палати», - розповідає жінка.

Відділення і палати дійсно зазнали значних ушкоджень – були вибиті вікна і двері, довкола було повно скла. Тієї ночі росіяни здійснили авіаатаку на житлові будинки, що знаходилися поруч із пологовим і лікарнею.
«Прийшов лікар і сказав, що нам пощастило, що у нас не було вогню. Тому що поруч були будинки, там були і постраждалі, і навіть були вбиті люди», - говорить Марина

Після такої неспокійної ночі їй змогли стабілізувати тиск. Жінка декілька днів побула вдома, а потім поїхала у пологовий ЦМЛ №1, куди евакуювали пацієнток Перинатального центру.

«4-го числа вже потрібно було їхати в лікарню. Так сталося, що в той момент, коли мені вже зробили анестезію, знову пролунала сирена. Я собі подумала так: «Ми в лікарні, напевно, тут світло не вимкнеться, тут мають бути якісь генератори. Я налаштувалася на те, що все має бути добре. Кесарів розтин відбувся швидко, за мить мені показали спочатку донечку, я її привітала, і вже за 2 хвилини мені показали хлопчика. Я їх бачу, вони мені одразу були такі гарненькі, схожі на тата, так дві маленькі копії. Я від цього була щаслива», - пригадує Марина.

Після народження малюків їм ще не раз доводилося спускатися в укриття. Бували дні, коли у лікарняному бомбосховищі вони проводили більше часу ніж у палаті. Попри усі труднощі цей час Марина згадує з теплотою. Її вразила людяність та згуртованість персоналу обох закладів: медики робили усе можливе і продовжували допомагати попри небезпеку.

Видео Житомирянка розповіла, як народжувала під звуки сирени та вибухів канала Війна Житомирщина