АЛАБАЙ. Плюси та мінуси середньоазійтської вівчарки

Алабай – великий собака, що має віжмінні охоронні якості.
Величезні розміри, впевненість у власних силах, що виявляється у кожному русі дорослої тварини, мимоволі викликають повагу всіх, хто будь-коли зустрічав середньоазіатську вівчарку. Алабай входить у топ-лист найсильніших собак.
Спочатку виведений як пастуший і сторожовий собака, алабай і до цього дня зберіг яскраво виражені інстинкти охоронця та безстрашного захисника.
Це одна з найдавніших порід, що дійшла до сьогодні практично в первозданному вигляді.
Азіат територіальний. свою територію, двір та прилеглу до нього ділянку вважає недоторканною. А ось поза своєї території вівчарки не виявляють агресії і цілком добродушні. . Алабай не знає страху, він ніколи не відступить, навіть якщо противник перевершує його за розміром і вагою. Якщо чужинець порушує встановлений алабаєм кордон, то відразу нападає. Все через те, що порода формувалася в небезпечних умовах, предки сучасних азіатів повинні були битися з хижаками. Слабкі собаки не виживали за таких умов, залишалися лише найсильніші. Найкращі умови утримання алабая — приватна садиба, просторий вольєр.
Алабай ні в якому разі не бійцевий собака, хоча його участь у цій жорстокій розвазі, на жаль, має місце бути. І в першу, і в другу, і в третю чергу ця тварина – охоронець та захисник.
До всіх домочадців, а також до домашніх тварин алабай ставиться дружелюбно, поблажливо. Він завжди готовий грати, активно проводити час. Вночі азіат завжди стоїть на варті ділянки, будинку. Якщо до чужих людей, які не виявляють агресії, ці собаки терпимі, то до чужих собак виявляють агресію. Власник алабая повинен навчитися пригнічувати таку агресію. Адже некерований собака цієї породи нападає і кусає без попередження, хопаючи за голову. Таке захоплення може виявитися смертельним.
Якщо йдеться про охорону ділянки, то здатність алабая самостійно оцінювати ситуацію та приймати рішення вітається. Але така якість може обернутися проти власника. Головне показати азіату, що господарем є не пес, а людина. Без серйозного дресирування та виховання тут не обійтися. Алабай підійде спортивній, активній людині та досвідченому собаківникові. Не рекомендується середньоазіатська вівчарка малорухливій людині, зі слабким характером, собаководу-новачкові та дітям.
Алабаї не вимагають особливого догляду, проте власник зобов'язаний робити певні дії, щоб у собаки не виникало проблем зі здоров'ям і він правильно розвивався. З вівчаркою потрібно багато гуляти, оскільки вона відчуває постійну потребу у фізичних навантаженнях. Виводити вихованця потрібно в таке місце, щоб його можна було спокійно спустити з повідця і не боятися, що він створить загрозу для оточуючих.

Азіат – собака ієрархічна. Хазяїн представника цієї породи повинен скрізь бути для нього ватажком.
Беззаперечне підпорядкування – гасло всіх власників азіатів. Це дуже розумні собаки, але дресируванню вони важко піддаються. Головне, не прогаяти час і розпочати виховний процес з перших місяців життя цуценя.
До їхнього виховання треба підходити дуже серйозно. Слід враховувати, що просте придушення собаки (наприклад, із застосуванням грубої сили) може призвести до незворотних змін у психіці тварини і зробити її надмірно агресивною.
У спілкуванні з алабаєм важливий діалог та поважне ставлення. Собаки цієї породи можуть варіювати свою поведінку, наприклад, розрізняючи службу (охорону території, об'єкта, господаря) та спілкування з сім'єю та дітьми. Вони чудово розуміють, що таке життя у зграї, і вважатимуть нею свою сім'ю, беззаперечно підкоряючись ватажку, тобто господареві (якщо йому вдасться завоювати авторитет).
Не можна карати та лаяти алабая без причини! Представники цієї породи злопам'ятні та уразливі.
Азіати - собаки, у яких хороше здоров'я. Найчастіше алабаї страждають від хвороби суглобів та захворювань серцево-судинної системи.
Як і в будь-яких інших собак, у алабаїв є як переваги, так і недоліки, з якими майбутній господар має бути ознайомлений. До плюсів породи можна віднести: чудові охоронні та сторожові якості; вірність та відданість; лояльне ставлення до дітей та цуценят; невибагливість у догляді; міцне здоров'я. Мінуси: впертий та незалежний характер; складності у дресируванні; необхідність постійного контролю через схильність до агресії.

Алабай стане незамінним членом сім'ї за умови міцної керівної ним руки та кохання всіх домочадців. З таким сторожем, охоронцем, як Середньоазіатська вівчарка, можна почуватися в безпеці в будь-якому місці. При правильному догляді, утриманні та харчуванні алабай прослужить вам вірою та правдою протягом 12-15 років.

Видео АЛАБАЙ. Плюси та мінуси середньоазійтської вівчарки канала Гарний ПЕС