Знаю, є ще і третє небо...поезія Тетяни Волошиної

Кажуть, є ще і третє небо,
Крім зірок, що у гай схиляються,
Інше є, і у тій садибі
Бог в творінні повік кохається.
І палає обитель взгір’ям,
Як земля у степах галактики,
І вдихає Господь в обійми
Душ людських золоті кораблики.
Та пройдуть небеса і землі,
Слово Бога лише залишиться,
Знаю, вірю, та знов таємно
Сьоме небо під серцем тішиться...

І яка вона, ота вічність,
Може довша ніж я гадаю,
Може схожа на лан космічний,
Що за обрієм спочиває.
Зір душі, як мінливий янгол,
То похмуриться, то зів’ється,
То неначе поривний віхол
У розраду зіниць віллється.
І бентежиться серце раннє
Бо й себе ще зовсім не чує,
А вже лине вінцем до раю,
Щось завбачує, щось віщує.
Як Чумацький шлях поміж гори,
Так і думка у небо шлеться,
Може сяйво палких дозорів
Вічних, Божих очей торкнеться.

Автор поезії - Тетяна Волошина. Текст читає -Оксана Сердюк. Музика -Людовіко Ейнауді.

Видео Знаю, є ще і третє небо...поезія Тетяни Волошиної канала Руслан Коваль