Успіння як завершальна слава есхатону Божої Матері раніш кінця світу

За переданням, по завершенні трьох днів Пресвята Богородиця була воскресша з тілом Своїм і з ним же вознесена на небо – звичайно ж, не власною силою, а силою Божою. За словами протоієрея Олексія Князєва: «Мати воскресла силою воскресіння Свого Сина». Цікавим зауваженням по даній темі є православного богослова Володимира Миколайовича Лосского, який говорить, «що Церква в день Успіння святкує таку смерть, за якою, за внутрішнім переконанням Церкви, не могло не бути воскресіння Всесвятої і вознесіння Її у плоті». З воскресінням і вознесінням Богоматері світ отримав своє завершення у своєму творінні, мета світу досягнута, ця завершальна слава Матері Божої, εσχατον, що в перекладі з грецької означає – кінцева подія історії, реалізована у тварній сутності ще раніш кінця світу. Яскраво про це говорить з догматичною семантикою святитель Григорій Палама у своїй епістолярній праці «Омілії»: «Богородиця перша із усіх живих бере участь у виконанні вищого покликання створених істот – обоження тварі, тому що, Вона єдина нині з богопрославленним тілом має перебування із Сином». Тому після воскресіння і вознесіння, Пріснодіва насолоджується Божественною славою в повній мірі, а не частково, як душі праведників до загального оновлення і Страшного суду. Її прославляння є першим плодом таємниці спокутної та викупної жертви Спасителя.

Видео Успіння як завершальна слава есхатону Божої Матері раніш кінця світу канала Андрій Бобрик