Стендаль. Червоне та чорне (Скорочено). Частина 2 (Розділи 5, 8, 19). Зарубіжна література. 10 клас

Стендаль. Червоне та чорне (Скорочено). Частина 2 (Розділи 5, 8, 19). Зарубіжна література. 10 клас

"Червоне і чорне" (фр. Le Rouge et le Noir) — роман французького письменника Стендаля, написаний у 1830 році. Іноді його ще називають хронікою XIX ст. У романі розкривається трагічна історія Жульєна Сореля, «в душі якого йде боротьба між природною шляхетністю й небезпечними примарами честолюбства». Показуючи життя героя, автор одночасно змальовує три соціальні шари французького суспільства після революції 1793 року: буржуазію, духовенство, дворянство.
Роман складається з двох частин. Умовно їх можна поділити на чотири періоди, чи дії.
Головною ідеєю, після подій Бурбонської реставрації, є лицемірство. Ця проблема є вічною — потреба поводитись так, чи інакше, щоб здобути місце у світі. Потреба грати якусь роль. Кульмінацією лицемірства стають, м'яко кажучи, ненормальні стосунки Жюльєна та Матільди — Жюльєн, усвідомлюючи, що робить, змушував себе не показувати кохання; так він і змушував його показувати. Врешті, це так подіяло на його серце, що стало незрозуміло — де правда, справжнє кохання, а де лицемірство, його амбіції.

Стендаль (Анрі-Марі Бейль) (фр. Stendhal, справжнє ім'я: Анрі-Марі Бейль (фр. Henri-Marie Beyle); 23 січня 1783, Ґренобль — 23 березня 1842, Париж) — французький письменник. Автор роману «Червоне та чорне».
У той час, коли Стендаль сформулював свої естетичні погляди, європейська проза перебувала під впливом Вальтера Скотта. Передові письменники вважали за краще неспішне розгортання оповіді з докладною експозицією і розлогими описами, покликаними занурити читача в місце, де відбувається дія. Рухома, динамічна проза Стендаля випередила свій час. Він сам передбачав, що його зможуть оцінити не раніше 1880 року. Андре Жид і Максим Горький характеризували його романи як «листи в майбутнє».
І дійсно, відродження інтересу до Стендаля припало на другу половину XIX століття. Шанувальники Стендаля вивели з його творів цілу теорію щастя — т. Зв. бейлізм, який «наказував не упускати жодної можливості насолодитися красою світу, а також жити в очікуванні несподіваного, перебувати в постійній готовності до божественної непередбачуваності». Гедоністичний пафос творчості Стендаля успадкував один з великих французьких письменників Андре Жид, а доскональний аналіз психологічних мотивувань і послідовна дегероїзація військового досвіду дозволяють вважати Стендаля безпосереднім попередником Льва Толстого.
Психологічні погляди Стендаля не втратили свого значення до наших днів. Так його теорія «кристалізації любові» представлена ​​в 1983 році у вигляді витягів з його тексту (книги) «Про любов» в «Хрестоматії з психології емоцій», що вийшла під редакцією Ю. Б. Гіппенрейтер.

Видео Стендаль. Червоне та чорне (Скорочено). Частина 2 (Розділи 5, 8, 19). Зарубіжна література. 10 клас канала Читаєморазом