Богодару Которовичу — одному з небагатьох у світі пощастило досягти величі італійця

З часу, коли великий Нікколо Паганіні залишив по собі славу справжнього «скрипаля-диявола», українцеві Богодару Которовичу — одному з небагатьох у світі — пощастило досягти величі італійця.

Саме йому, скрипалеві віртуозного виконавського стилю з харизмою музиканта найвищої проби, судилося двічі грати на «диявольській», як її охрестили після смерті Паганіні, скрипці поза межами Італії.

І лише він, Богодар Которович — правдиво недосяжний скрипаль, у вирі фантастичної феєрії своєї віртуозної гри сягнув, без найменшого перебільшення, неосяжних вершин, якими сьогодні з гордістю пишається новітня українська національна скрипкова школа.
Професор, народний артист України, Богодар Которович відійшов у засвіти 4 липня 2009-го, наступного дня після 68-річчя.
Вишкіл і премії міжнародних конкурсів

Коли у перші місяці Другої світової війни у польському містечку Грубешів, що розташувалось на теренах правічної української Холмщини, 3 липня 1941 року в сім’ї інженера Антона Которовича народився син, ніхто не йняв віри, що, попри важкі пологи та кволе здоров’я матері хлопчика, він усе ж виживе.

Та сталося диво. Саме тому новонародженого назвали Богодаром, на чому наполіг дідусь немовляти, — православний священик, людина глибокої віри, яку він заклав і у подальше виховання свого улюбленого онука.

Про те, що Богодар у майбутньому стане саме скрипалем, у батька не було сумнівів, адже він сам у вільну від роботи хвилину полюбляв узяти до рук самотужки сконструйовану скрипку і своєю нехитрою грою заворожити серце маленького синочка, в широко відкритих очах котрого уже тоді зорів промінчик майбутнього музиканта.

Которовичів депортували у 1944-му. Волинь, а згодом Львів стали для сім’ї першими географічними пунктами, в яких відбулося, хоча й примусове, усе ж довгоочікуване єднання з рідною Україною.

Вступ на навчання та перші музичні успіхи Богодара у Львівській середній музичній школі-десятирічці (нині Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. С. Крушельницької) відразу ж змусили звернути на себе увагу представників музичної громадськості міста і краю.

Навчання в школі, а після її закінчення вступ по класу скрипки у Львівську державну консерваторію ім. М. Лисенка здавались єдино правильним шляхом у досягненні омріяної музичної кар’єри Богодара. На всесоюзному прослуховуванні його відібрав до свого класу відомий педагог, професор Юрій Янкелевич — так Которович потрапив у Московську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського.

Після завершення навчання у консерваторії та аспірантура, що діяла при закладі, Богодар Которович повертається в Україну, де на нього, вишколеного скрипаля-віртуоза, чекає справжній зоряний час. Адже уже в 1971 році, перебуваючи у статусі викладача Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського та соліста Київської обласної філармонії, скрипаль здобуває дві премії на найпрестижніших світових музичних конкурсах — ім. Нікколо Паганіні у Генуї (Італія) та ім. Джорджа Енеску в Бухаресті (Румунія).

Видео Богодару Которовичу — одному з небагатьох у світі пощастило досягти величі італійця канала Oleg Pavlyuchenkov