#поетичний_карантин "Анестезіолог вмикає тишу..", поет Павло Дударенко

Павло Дударенко
29 років, м. Київ

Поет, прозаїк
Анестезіолог вмикає тишу.
Відлуння звуку останньої краплі
мідного крану
в кутку
посеред блакиті плитки.
Ось-ось - і розчинить усе.
Мить, щоб збагнути,
Що тебе не стає. Не ставало. Завжди. Не було. А відколи?
Остогидла думка, здавна.
В одну з освідомлених, нечастих, підкреслено, митей,
Коли все доросле... Життя, оце все.

Дитинство - геометричні фігури.
Олівець веде за лінійкою.
Затупився - якось підточиться,
Не прописалося добре - ще разок, те саме.
От тільки не по клітинці твого зошиту прокреслені
Отії Квадрат, Прямокутник, нерівна Трапеція,
Не по 12 аркушів лініям,
А там, де схотіли. Пусте.

Юнацтво - палкі небосхили,
Миті геройства, пусті вечори.
Попереду щось, й небагато позаду...
Не думай, не личить, налий.
І живи.
У сірого міста - свої принади,
Захочеш більше - йди-но чотири рази направо,
Не зумієш - мрій. І сиди.
Химерним оком бачить, сіре, глузує з тебе:
"Де ти?"
"Хто, ти?"
"[Ні]Коли..."
Ти.

Сьогодні - постріл і пошук,
Заносить туди, де не міг.
Не схотів, мовляв собі, й не підглянув.
Нізвідки ж.
От і впиваєшся відстороненою, непідконтрольною
Миттю... Вигаданою.
Твоя дія - питання. Дія - питання. Дія - вітання.
Себе.
З чимось дрібненьким, несміливим. Слизьким.
Й письмово.
А там сказали за куточком,
Ще скажуть на сторіночці,
Про те, що слід, як слід.
НедОзволи - оповідання старої імли.
В дошку забий це, скоріш, відзвітуй.
Бо сьогодні - це все ще пошуки,
Запалай і лети!..

...В світі, що прискорюється,
Всі, я, ми,
Тут і зараз,
Живі.
Біжимо!
Бо ще більше прискориться.

Видео #поетичний_карантин "Анестезіолог вмикає тишу..", поет Павло Дударенко канала Room Boom Book