#поетичний_карантин "Не дає надії погляд", поетеса Тетяна Мунтян

14 років, проживаю в м.Новомиргород Кіровоградської області, є дипломи про участь в поетичному батлі, єврофесті, конкурс "Чарівна україночка".
Не дає надії погляд,
Шарм весни блискучий.
Як згадаєш ту хвилину...
Біль реве пекучий
Як згадаєш ...
Твої очі сипляться землею
І немає в твоїм серці
Пам'яті про небо,
Про те чисте гарне небо,
Що щодня ти бачиш
Зараз дивлячись на нього,
Майже, не заплачеш.
Не заплачеш , бо немає
Більше, що пролити
Залишається лиш вірить
Що все з часом стихне.

Не хочу я нікого ображати
Та наскільки ж люди всі дурні !
Скільки можна з братом воювати ?
Чом би нам не жити без війни ?

Всі ми люди рівні між собою
Всі ми гідні кращого життя.
Та чому ж через війну страшенну
Льється все на землю кров людська.

Розділились всі ми на міста і села
На країни й різні і материки .
Наші мови трохи схожі та різняться
Інші страви в нас та інші прапори.

Іншими ми стали бо не разом
Ми живемо й розвиваємось щодня
Може, так і треба
Та навіщо воювати нам якщо ми всі сім'я?

Ми не знаєм звідки ми взялися
Версій в нас є 1000 й 1
Та щоб в мирі жити нам потрібно
Зрозуміти що нас знищить ця війна !

Видео #поетичний_карантин "Не дає надії погляд", поетеса Тетяна Мунтян канала Room Boom Book