Світлана Поваляєва. Сталкер

Сталкер
ніби ти вчишся водночас кількох несумісних дій:
падати і ходити, молитися і знімати повій,
плакати і не чекати, очікувати і не плАкати,
спати в музеях і галереях і малювати плакАти,
перебирати гречку і правити леза,
перемикати канали і конспектувати в тезах,
швидко перевдягатись, повільно лишати залу,
не пам’ятати нічого, окрім найвищого балу,
судити й прощати, не судячи - не забувати
формули вколотого наркозу, конспіруватись, не брати
того, що не дається, хапати пустки і пастки,
плавати і літати, і відмовлятись від щастя..
льодовики, що тануть, наче льодяники в роті,
просто поповнюють запаси вологи у наших судинах.
з віком вода спливає до неба, лишаючи у роботі
відпрацьовані механізми, гарячий запах полину,
який безумовно говорить про наступ нічної пустелі
на оболоні ранкових очікувань насолоди.
долоні вкриваються зморшками, планети впираються в стелю
обжитої ними галактики, виплеканого ними роду
людського, або нелЮдського, падають, наче яблука
й саме цієї миті пробуджується друге дихання
глобальне, як потепління, тепле, як милість варварів,
заплутане, як зимове коріння

Творчий вечір поетеси Світлани Поваляєвої. Презентація збірки «Після Криму».
Книгарня "Є" (Київ). 13.04.2018

Видео Світлана Поваляєва. Сталкер канала helg