Подарунок батька (Кухарчишин Богдан, вірш, 10.09.2023)

Один багатий чоловік мав сина,
І подарунка йому готував,
Бо в нього наближались іменини,
Двадцятиріччя хлопець відзначав.
І батько знав бажання його сильне,
Чого хотів давненько його син,－
Він мріяв дуже про авто спортивне,
Так сильно прагнув, до душі глибин.
Хлопчина бачив－ коштів вистачає,
Тому на день народження чекав,
Що тато прийде, його привітає,
Приємні ці хвилини уявляв...
І скаже:”Ось твій подарунок, сину!
Нова автівка у дворі стоі'ть...!”
Він розцілує батька за машину,
Що його мрію допоміг здійснить...
Той день настав, несе багач дарунка,
Юнак із нетерпінням його жде...
В руках трима барвистого пакунка,
Хлопчина зрозумів, щось тут не те....
Коли відкрив －там Біблія лежала,
Новенька, особлива, дорога,
А в серці злість на батька закипала,
Образа сильна, ненависть лиха:
”Та як ти міг зі мною так вчинити?!
Бо ж знав, чого я прагну з давніх пір,
Ти змогу мав і гроші, щоб купити
Те, що хотів я сильно, аж надмір...
У тебе я єдиний, ти ж жалкуєш
Для мене коштів, мрію щоб здійснить,
Ти ще про це страшенно пошкодуєш,
Не буду більше я з тобою жить!
Не хочу більше називатись сином!
І ти мені не батько з цього дня!
Тебе я відсьогодні вже покину,
Живи один й згромаджуй надбання!”
Хоч батько намагався щось сказати,
Та син його і слухати не став,
Він стрімголов, скоріше вибіг з хати
Й далеко з дому геть попрямував.
І колесо життєве завертілось,
Роботу мав, багато працював,
Та з батьком спілкуватись не хотілось,
І не дзвонив йому і не писав.
Пройшло з тих пір чимало довгих років,
І добре і погане пережив,
З життя він взяв багато так уроків, І зрозумів тоді, що зле вчинив.
Так захотілось в рідний дім, до тата,
Близьких і рідних більше він не мав,
Обняти його і ”Пробач!”－сказати,
Що стільки літ образу й злість тримав.
Знайоме місто... Вулиця... Будинок...
До болю рідний, милий, дорогий...
Відкрив його, зайшовши всередину
І занімів, став, наче кам'яний...
Стоі'ть портрет－на ньому чорна стрічка,
Помер татусь...Давно цей світ лишив...
А біля нього згорток невеличкий,
Той самий, що образу спричинив.
Взяв в руки Біблію, відкрив... і в ту хвилину,
Знайшов,перегорнувши сторінки,
Ключі до тоі' самоі' машини,
Про яку мріяв всі своі' роки...
Сертифікат подарунковий в папці
Й записка:”Я пробачив все давно...!”
І батьків заповіт лежав на лавці,－
На сина переписане майно...
Як боляче!...Ніколи не вернути,
Той час, коли ще батько був в живих..!
Щоб виправить помилку, пригорнути
Людину рідну до грудей своі'х...
Коли почав читати Боже Слово,
То зрозумів гріховність всю свою,
В сльозах молив:”Пробач мене, мій Боже,
Що батькові завдав скорбот, жалю...”
Скажіть, а вам Святе Письмо вагоме?
Чи до земного тягнеться душа?
Чи почуття образи всім відоме,
Коли близька людина, мов чужа?
Що має цінність зараз в цьому світі?
Мільярди? Особняк, а чи авто?
Коли із Богом прийде час зустрітись,－
Не забере набутого ніхто!
Читайте Біблію! Вона покаже
Які ми є в Ісусових очах,
На всі погрішності, помилки вкаже,
Доровказ в Господніх тих словах.
Можливо хтось роками в серці носить
Образу, кривду, ненависть і злість,－
Яку ж тоді вам користь це приносить?
Воно ж людину зсередини і'сть!
Цінуймо рідних зараз, бо можливо
Вже взавтра буде пізно щось змінить!
Як дарувати і'м любов важливо!
Поки є час... близькими дорожіть!

Катерина Бойко

Видео Подарунок батька (Кухарчишин Богдан, вірш, 10.09.2023) канала Ковчег - Церква ХВЄ м.Новояворівськ