Ми з року в рік збираємо валізу (Бурбела Наталія, вірш, 10.09.2023)

Ми з року в рік збираємо валізу.
Що при народженні Господь порожню дав.
На щастя чи на жаль, вона є безрозмірна, вміщає все,
Що там кладе душа.
З цією сумкою збираємось додому,
Життя - мандрівка, ми лише лише в гостях.
Що наскладаємо, те все візьмем с собою,
Від нас залежить що вмістити там.
В дитинстві там заледве дно закрите,
Бо там все просто, навіть Сам Господь
Давав вказівку всім нам бути дітьми,
А ми дорослими стаємо все одно.
Наповнюючи день у день валізу.
Любов'ю, добротою, співчуттям.
А там, дивись, між ними раптом
Влізе непрощення, чи заздрість, чи обман.
Непрощення саме не йде до сумки,
Воно образу тисне поміж всіх,
А далі ненависть в словах
Чи лиш на думці, лишає мало місця на спокій.
І ворожнечу в торбу добавляє,
Туди вже не вмістити співчуття,
А ненаситність милість притискає,
Валіза від жорстокості важка.
З роками важко цей багаж
Тягнути, аж рани поробились на руках,
Ніхто не допоможе, бо по суті,
Господь усім свою валізу дав.
Від тягаря підкошуються ноги,
Все важче й важче до домівки йти
Нерідко сльози.
Так, бувають сльози.
Від втоми, від безвиході,
Від тьми.
З такою торбою все важче
На коліна схилитись, щоб молитися в тиші
А як же віра, як же наша віра?
Вона мертвіє без хороших діл.
То як же донести нелегку ношу
До вічності, де Бог чекає нас?
Щоб зберегти у сумці
Лиш хороше, погане викидаючи назад.
Господь нам дав можливість
Для контролю, щоб митницю з валізою пройти.
Проблема в тому, що самі з собою,
Ми маємо дивитися сумки.
Тут на землі ще ми є контрлери
І в праві перевірити багаж,
Щоб далі йти до вічності нам легше,
Щоб тягарі не заважали нам.
Ми не своїми власними очима,
Проводимо рентген своїх речей.
У нас є Біблія, інструкція правдива,
Яка підкаже що у нас не те.
Це Боже Слово дасть пряму вказівку,
Чого замало, а чого нема.
Котре в нас зайве часто рве валізу
А шо ще треба помістити там.
Як добре, що вкінці ми можемо передивлятись вміст.
Бо прийде час, ми прийдемо додому
І Бог про вихід нас оповістить.
А на небесній митниці не нам
Контроль валіз проводити прийдеться.
Там сам Господь подивиться уважно,
Від чого наша сумка майже рветься.
Він зважить все, що ми впродовж мандрівки
В свою валізу щільно накладали.
Що переважить, чого буде більше?
Куди нас там - наліво чи направо?
Там не підкупимо святого контролера, не випросимо шанс.
Зупинка перед вічністю кінцева.
Там вже запізно перевірити багаж.
Сьогодні ми ще з вами на кордоні.
І митниця у кожного в руках!
Давайте ми подивимося кожен,
Чи все є там і на своїх місцях,
Бо з нас ніхто не знає достеменно
Чи на наступний встигнемо контроль.
А раптом завтра в рупорі "Кінцева!
Ти вже дістався вічності, виходь!"

Видео Ми з року в рік збираємо валізу (Бурбела Наталія, вірш, 10.09.2023) канала Ковчег - Церква ХВЄ м.Новояворівськ