Язичницький Чернігів

Чернігів давнє місто.
Давнє. Та що містить ця давнина в собі? Які загадки вона несе в сьогодення? Виявляється, Чернігів, окрім всіх назв та епітетів може називатись язичницьким містом і тому існує купа доказів.
Ще в сиві століття дохристиянської доби Чернігів мав кілька язичницьких капищ, що були розкидані по пагорбах Болдиних гір.

Починаючи з самого Валу, де імовірно стояло не одне язичницьке капище, переходячи на місце сучасної Катерининської церкви, де стояло капище богині Мокоші, далі мандруючи вздовж Єлецької гірки, де також було капище і закінчуючи сучасним пагорбом Слави, де було капище Перуна - все це язичницький центр сіверян, які мають свої секрети та таємниці. Але які підтвердження всьому цьому існують сьогодні?

Перша язичницька легенда Чернігова говорить про те, що білі колони Спаського собору, які закладені зараз цеглою, слугували опорами колишньому даху капища, яке містилось саме на цьому місці, де збудували собор. Справді виглядає дуже дивним той факт, що від Чернігова до білого каменю не одна сотня кілометрів, а тут раптом в 11 столітті в місті, яке ще ховало своїх мерців за язичницьким звичаєм, ставлять колони, які були б дорожчими за всі будівлі Чернігова того часу.

Але на цьому загадки Спаського собору не закінчуються. Якщо ми поглянемо на одну з дзвіниць собору, то побачимо приклад давнього свастичного орнаменту, який поясом прикрашає фасад. Більш того, цей орнамент є прихованим годинником, який вказує не час доби, а знак зодіаку, в якому в певний період перебуває сонце. В певний час доби достатньо подивитись скільки цього орнаменту охоплено тінню, а скільки освітлено сонцем.

Але Вал має ще кілька язичницьких ознак. Наприклад, всім відомий Симаргл, що прикрашає капітелі колон Борисоглібського собору.

Ці "песики" навіть в 20 столітті стали прикрасою огорожі, яка була встановлена по всьому місту. Ось хто міг би стати символом Чернігова замість недолугих гармат чи клубків.

Але ж ходімо далі і погляньмо на свідків давнини, які незаслужено приховані в фундаменті колегіуму. Ніхто ніколи не пояснить, чому каменюки, вагою в кілька тон, вставлені в фундамент будівлі 17 століття. А каменюки не прості, бо вони були не привезені на будівництво, а викопані на місті. Деякі з них мали навіть давні барельєфи з зображенням птахів, людських обличь та орнаментами. А поміж цих каменюк лежав величезний срібний істукан, який був переплавлений на алтарні ворота Борисоглібського собору. Розмір ідолу можна зрозуміти, дізнавшись, що вага срібних воріт сягала аж 200 кг.

Та й годі про Вал. Чернігівське язичництво не було обмежене давнім Валом.

Трохи далі міститься сучасна Катерининська церква, яка збудована на місці давнього капища Мокоші - богині, що завідувала долею та уособлювала собою родючу землю. Тому і затишно там навіть зараз, а скільки доль там було вирішено, коли закохані пари вдивлялись у вечірню далечінь з краю цього пагорбу.

Але залишимо закоханих на одинці. Перейдемо до кургану Чорна могила. Цей пам'ятник давнім язичникам є найбільшим з усіх, які насипали колись слов'яни у східній Європі. Напевно на те була причина та необхідність, якщо було зібрано стільки грунту та задіяно стільки людей, що навіть сучасними вантажівками возити стільки ґрунту довелось би тиждень. Хоча... якщо б це був єдиний курган.

Насправді курганів в Чернігові було безліч. За деякими підрахунками їх було кілька тисяч в Чернігові та околицях. Один пагорб Слави містить навіть зараз майже три сотні курганів. Та найбільші з них мають свої власні імена на кшталт Гульбища, що свідчить про їх значущість для пращурів.

А сам пагорб Слави ще на початку 20 століття слугував для гулянь та заходів, що нічим окрім язичницького спадку пояснити неможна.

Та й сама назва міста - Чернігів - може перекладатись на сучасну мову як Чорне священне місце на пагорбі. Звісно, що ця назва утворилась ще в ті часи, коли окрім язичництва на нашій землі не існувало інших релігій. Тому, допоки існує Чернігів - він буде священним язичницьким містом, що пронизане язичництвом навіть досі, в умовах сучасної тотальної християнізації суспільства.

Якщо сходити в міський парк, то можна віднайти сучасне капище Велесу та Стрибогу, яке збудоване сучасними язичниками. І Чернігів має одну з багатьох язичницьких громад України. І досі не згасли язичницькі вогнища. І досі зберігається звичай. І досі славляться давні боги, як і 1000 років тому.

Напевно не тільки чернігівці зберігали цю унікальність в своїх душах, а й сама земля підштовхує всіх, хто на ній мешкає, до певного світогляду, що має загальну назву - язичництво.

#язичництво #історія #Чернігів #таємниця #легенда #курган #капище #давнина #давнє #история #тайна #Чернигов

Видео Язичницький Чернігів канала Яровед