115 діб під обстрілами. Історія прикордонника «Заграя»

До великої війни «Заграй» створював меблі, а про армію знав хіба що з розповідей. Перший захід на позиції швидко навчив його головного: там, де небо розривається від мінометів, лопата стає дорожчою за автомат. Місяць він разом із побратимами буквально вгризався в землю, облаштовуючи свою двометрову «нору». Ця виснажлива робота давала єдиний шанс вижити, коли навколо все перетворювалося на попіл.
Найважчим для нього було не фізичне виснаження, а момент, коли треба було прийняти думку: завтра може не настати. У ті хвилини «Заграй» знайшов спокій у молитві, хоча раніше не вважав себе дуже релігійним. На позиціях він молився так щиро, як ніколи в житті, поєднуючи кожне слово з кожним ударом лопати. В короткі паузи між обстрілами його зігрівали голосові повідомлення від рідних — далекі голоси в рації повертали віру в те, що на нього чекають.
Коли їхні укриття розбили вщент, «Заграй» разом із досвідченим побратимом Хмарою зібрали залишки сил і запасів, щоб вистояти разом. Вихід з позицій був болісним — м’язи, що звикли до тісної нори, відмовлялися слухатися, а ворожі дрони чатували зверху. Вони зуміли вийти самі та винесли на руках пораненого товариша крізь нічний туман і розбиті поля. Тепер, під час відновлення, Заграй мріє лише про одне: після перемоги знову відчути в руках дерево замість заліза та повернутися до своєї майстерні.

Видео 115 діб під обстрілами. Історія прикордонника «Заграя» канала Сталевий Кордон