Історик Ярослав Грицак: в Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий Майдан ... Ось така різниця

Історик, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак в інтерв’ю поділився думками про те, як зробити з Росії нормальну державу, назвав умови можливого примирення з нею та розповів, чому українці та росіяни настільки відрізняються ментально.

Пане Ярославе, яким ви бачите майбутнє українсько-російських стосунків? Чи можливе примирення між нами?

Примирення не виключене, я б нікому не хотів бажати, тим більше Україні, мати такого вічного сусіда. Але, щоб було примирення, мають відбутися дві речі. По-перше, Росія має зазнати поразки. Я б навіть сказав – капітуляції. По-друге, має бути жест з боку російської еліти, тієї, яка прийде потім, – це покаяння за те, що вони робили в Україні раніше і роблять тепер.

Геополітичною рамкою такого примирення може стати Європейська унія. Ми не можемо сьогодні уявити собі війну в Європі між двома державами, хоча раніше вони воювали століттями. Я думаю, що Європа може бути зв'язком примирення, адже, скажімо, між французами і німцями, між поляками і німцями, це примирення було.

Але це має бути довга робота і вона потребує вступних умов. Тоді, сподіваюся, примирення може прийти. Це буде робота одного-двох наступних поколінь.

У чому різниця між Україною та Росією, чому ми такі різні ментально?

Ми різні, бо нас зробила різними історія. Україна була набагато більше під впливом Заходу і ці впливи пройшли через нас набагато глибше. Ці впливи, головним чином, полягають у тому, що в Україні не можлива сильна самодержавна влада. В часи Русі, Речі Посполитої, в Козацькій державі – ми мали традицію обмеження влади та сильного народного представництва. Це увійшло дуже міцно в українську ідею. У нас ідея влади пов'язана з основною ідеєю свободи, свободи гідності. Різниця ментальності насамперед у цьому. У нас неможливий Путін, а у них неможливий Майдан. Принаймні поки що.

Чи можна розцінювати війну Росії проти України як геноцид?

Так, можна. У понятті геноциду важливі не тільки жертви, але й дуже важливий намір. Путін чітко сказав, який має намір – знищити Україну. Це потім повторив один із його ідеологів, який написав статтю в "РИА Новости", що українців треба знищити.

Але знищити абсолютно всіх українців, як Гітлер, скажімо, винищував євреїв чи ромів, неможливо. Тому тут йдеться про знищення України як нації. Тобто потрібно знищити всі ті елементи, які мають національну свідомість, творців національної культури, які виступають за політичну незалежність. Але навіть це Путіну не вдасться, бо їх стало так багато, що їх просто фізично неможливо знищити.

Окрім того, варто зазначити, що сьогодні репресіям піддаються не лише люди, а й пам'ятки культури. Це теж важливий момент геноциду. Адже, щоб знищити народ, треба забрати від нього культуру, його пам'ять. Звідси й знищення книжок з бібліотек на окупованих територіях, замазування слова "Україна", пограбування та знищення українських музеїв.

На вашу думку, чи зробила Європа висновки з помилок минулого, коли мляво реагувала на агресію РФ?

Зробила. Мені здається, що Європа була дуже повільна, дуже нерішуча, але зараз вона робить ревізію своїх помилок. Для мене ключовою країною є Німеччина, тому що вона є мотором Європи. Німеччина міняє свою позицію від, скажімо, безсоромної співпраці з Росією перед війною, до постачання України важкої зброї. Думаю, ці зміни пов'язані не так з політикою, як з позицією німецької публічної думки. Насамперед політики думають про майбутні вибори, і ми бачимо, як падає популярність тих політиків, які займали відкриту чи замасковану пропутінську позицію.

Вважаєте, нинішньому поколінню вдасться нарешті вгамувати Росію?

Це питання відкрите. Все залежить від того, на яких умовах буде заключений мир та чи будуть вжиті певні заходи щодо Росії. Бо її "хвороба" затяжна, вона має дуже глибокі корені й тому швидко не виліковується.

Що слід зробити насамперед?

Треба вживати радикальних заходів. Мова про структурні реформи, денацифікацію Росії. Треба позбавити її всіх цих ідей про велику Русь. Хай стане просто нормальною державою – з кордонами, які були, не зазіхає на чужі території. Взагалі Росія вже давно перестала бути великою державою, тепер Україна це доводить. Там немає не тільки великої економіки, а й навіть великої армії немає.

Окрім того, потрібно демілітаризувати Росію, зробити щось, щоб позбавити її такої можливості, коли одна людина, до речі виборна, може розпоряджатися долею всього світу. Причому безконтрольно. І третє: якщо Росія розпадеться, а шанси на розпад досить високі, потрібно добитися того, щоб вона була перетворена в справжню федеративну державу. Не на папері, бо на папері вона і є федеративна, а реально. Слід, щоб різним народам було надане право на федерацію, як у сучасній Німеччині – зі своїми партіями та парламентами.

Зараз відбувається дерусифікація. Маю на увазі перейменовування вулиць, назви яких пов'язані з Росією, демонтаж пам'ятників російським письменникам тощо. Чи варто це робити?

Видео Історик Ярослав Грицак: в Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий Майдан ... Ось така різниця канала msTok