Переспів поезії Чарльза Буковски "Метелик" (автор Стадник А.В.)

Усе тлінне, зникає, заледве цей рух помічаєш.
Серед тисяч кімнат розсипається замок піщаний.
І життя день за днем протікає швидкою рікою.
Раптом стіни зникають, вся планета лежить під тобою,
Понівечена криком жорстоким й наповнена простором тіл,
Бездуховних, порожніх.
Не повірю ніколи, що ЦЬОГО хтось хотів!
Топить хвилею нас. Захлинаюсь брудною водою.
І зникає все швидко, і зникаєш і ти вслід за мною.

Хтось метелику якось прим'яв його трепетні крила.
Він не думав, що квітка якась десь чекає його пилу.
А тієї квітки зів’ялої ніхто не подарує дівчи́ні,
Не зустрівшись із коханим, вона не народить дитину,
І не виросте хлопчик, й не стане фахівцем медицини,
І від СПІДу не зможе придумать простої вакцини,
І гуляє зараза, і всі люди застигли в безсиллі,
А від того це все, що зім’яв хтось метелику крила.

А кінець починався в красивому, ясному світі,
Де співали пташки і цвіли на галявині квіти,
Де небесна блакить простяглася над золотом поля,
Де у розкоші слів два закохані серця говорять,
Де немає біди, де у кожній душі цвіте ранок,
Де між ніжності тіл зародилося пристрасть й кохання.
Хтось чогось не сказав, хтось чогось не дочув, не побачив.
Ти метелику щастя й краси в цей момент не пробачив.

Хтось метелику якось прим'яв його трепетні крила.
Він не думав, що квітка якась десь чекає його пилу.

Видео Переспів поезії Чарльза Буковски "Метелик" (автор Стадник А.В.) канала Алла Стадник