Заводь — Березоль (2022) [Full Album]

00:00 — 1. — Трансгенезіс

03:28 — 2. — Т​в​о​ї​й б​е​з​о​д​н​і ч​а​с п​о​г​л​и​н​у​т​и в​е​с​ь с​в​і​т

07:18 — 3. — Традиції поховань

10:05 — 4. — Безумовне неосяжне

14:09 — 5. — Synnnnopsis

17:02 — 6. — Несмерть
Dmytro Samsonov - vocal
Vlad Listratov - bass
Oleksii Ilchenko - guitar
Andrii Loboda - guitar
Amorth - drums
Arseniy Zhbanov - synths
Jamie Stewart (Xiu Xiu) - vocal ("Трансгенезіс")

Mixed and mastered by Vlad Rybalkin
Заводь is black metal band from Kharkiv, Ukraine.

https://thezavods.bandcamp.com/

https://www.instagram.com/zavodxofficial/

https://www.facebook.com/Zvvvd

@zavodpureart

https://www.discogs.com/artist/2556282-%D0%97%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%8C
00:00 — 1. — Трансгенезіс

Безродні захотіли стати всім.
Волоссям камінь загорнути
і вкласти в руки мертвих матерів
навіки змучені обличчя їх дітей.
Бетонні щелепи
тепер будинком не стануть нікому... не стануть ніколи.
I do not want a plain box, I want a sarcophagus
With tigery stripes, and a face on it
Round as the moon, to stare up
I want to be looking at them when they come
Picking among the dumb minerals, the roots
I see them already — the pale, star-distance faces
Now they are nothing, they are not even babies
I imagine them without fathers or mothers, like the first gods
They will wonder if I was important
I should sugar and preserve my days like fruit!
My mirror is clouding over —
A few more breaths, and it will reflect nothing at all
The flowers and the faces whiten to a sheet
The flowers and the faces whiten to a sheet
The flowers and the faces whiten to a sheet

03:28 — 2. — Т​в​о​ї​й б​е​з​о​д​н​і ч​а​с п​о​г​л​и​н​у​т​и в​е​с​ь с​в​і​т

Крізь невгамовне сяйво забуття
срібляста луска, нутрощі, хребти -
нового людства необачні відкриття,
здавалось, у воді не вберегти.

Можливо, холодно було у тім краю,
або він вмер й лиш рухався примарно,
та діти його, що не бачили жалю,
ковтали руки батька жваво та безкарно.

І все що з нього витікало в лоно їх,
таке безродне, наче світло корабельне,
всім дарувало відчуття незнаних втіх,
бо народилось у кострах пекельних.
Зростало в них, співало і гнило,
а потім вироджалось в цю істоту
та разом з нею вже безоднею пливло
у свіжу яму, даруючи скорботу.

Зеленим оком розчиняючись вві сні
книжки кровоточиві їли день,
щоб потім знову залунали не пісні,
а голоси вчорашніх сьогодень.

07:18 — 3. — Традиції поховань

Світло із попелу крижаних зламів зірок.
Листя пожовкле щільно вкриває колиски
В яких не бувало ніколи відлуння сердець.
І очі порожніх як тіні створінь без кісток
Мерехтять у пітьмі шаленіючим блиском.

Безодні, провалля...
Лиш декілька слів каяття до пустої труни.
Вороняча зграя
По озерам зі сліз проводжає останні човни.

10:05 — 4. — Безумовне неосяжне

На шмаття зливи рвуть відмерший простір,
буремні браття в нім народжують свій біль.

Світла неосяжна далечінь,
Ехом кожному озветься.
І очі запалять вогні у пітьмі,
Коли новий всесвіт почнеться.

Вівтар з кісток. На ньому хиже людство.
Будинок для комет і прихисток для снів.
Комусь хотілось в небо повернутись,
Комусь - у землю поховать свій гнів.

14:09 — 5. — Synnnnopsis

Жертовне створіння шепоче в своє небуття
червоні, як всесвіт, слова.
Нерозбірливі, надто брудні. В них життя
зупинилось, народилась вічність нова.

По книгам смерті пальці стерлися від болю,
ковтали нескінченний зорепад.
Не мали сна, не знали волі,
зневіра їх була до всіх сліпа.

17:02 — 6. — Несмерть

Могили бездонні,
як лона химер кам'яних
ковтають тіла. І очі незгаслі
тихо втопають в них.

Холодними лезами -
багряно-червоні жнива...
З вечору злива йшла
до світанку,
Ще не мертва, та вже й не жива.
Гарячими кулями -
рідна родюча земля.
Оспівує вікна без скла
і тепла,
ними зрошені чорні поля.

Мремо усе своє життя,
Щоб на межі покласти в домовини власні очі.
Безмежні голоси серцебиття
У сяйві вранішнім втопити ми охочі.

Лани незнайомі
холонуть під вітром журби.
Незбагненні думки відлітають у вирій
сновидінь, які світ загубив.

Нечутними зорями
листя пітьму ворушить.
Крихким плином часу
дзвони вечірні
протинають небесну блакить.

Грім прогримить і знов
Над чорними стріхами
Два кольори, що у серці ми завжди несли,
Піднімуть на втіху нам.
І кров, що роками лилась,
У пам'ять оголену
Втече і навіки залишиться в ній
Блукаючим полум'ям.

https://thezavods.bandcamp.com/album/--5

Видео Заводь — Березоль (2022) [Full Album] канала Guerrilla Radio 📻 Радіо Львівського метрополітену