Розпаковка окупантів. Україна та росія - абсолютно різні

Кажуть, умом рассію нє панять. І це правда! Щось у них є таке, що відрізняє цю країну від інших народів.
Наприклад, українські матері люблять своїх дітей, готові за них абсолютно на все, якщо ті у біді, то наші жінки ладні ризикувати власним життям, лише б витягти своїх чад із лайна.
Та про російських жінок цього сказати не можна. Тому почнемо!
А перед тим підпишіться на канал, аби не пропустити наступні відео.
Отже, як відомо, українська розвідка перехоплює чимало телефонних розмов наших непроханих гостей і завдяки цьому усі ми можемо почути, про що говорять російські солдати з своїми рідними.
Утім часто ці балачки шокують, адже не вкладаються у здоровий глузд. Особливо вражають відповіді матерів синам.
Наприклад. Під час однієї з оприлюднених ГУР розмов молодий солдат, що телефонує рідній матері нарікає, що у них уся рота хоче втікати з війни. Каже, там твориться жах, бо у генерали прізвсько кривавий генерал, коливан, тварюка, тож він кидає бійців і вони розуміють, що стануть чорноземом на українській землі. Окупант усвідомлює, що невдовзі поповнить ряди вантажу 200, тому розраховує на підтримку найріднішої людини. Але жінка замість того, щоб сказати: «Рятуй, синку, свій зад», змушує його залишитись, переконуючи, що він відпрацьовує гріхи попереднього життя, бо, мовляв, тоді він зрадив батьківщину. Хоча хлопець каже, що цього не було, та матінка наполягає, що ні, у карті стоїть: «Прєдательство родини!»
Одним словом, замість того, щоб сказати хлопцю: «Втікай, це не твоя війна! Що ви взагалі робите у чужій державі!» жінка наказовим тоном змушує сина переконати інших бійців залишитися на війні. «Назвался грузом – полезай в кузов», - завершує вона розмову. І що ж це за мати така, якій начхати на власну дитину, на те, що вона може будь-якої миті загинути?
Та можливо жінка саме на це й розраховує.
Адже, як показує приклад із іншим солдатом, за «гробові» гроші можна машину купити.
Сюжет про родину вбитого контрактника показали самі ж російські канали. Там ідеться про те, що у Саратовській області чоловік купив новеньку «Ладу» за кошти, отримані за смерть сина.
Ні краплі суму за вбитим Олексієм. Зате гордість, що тепер на новенькій автівці білого кольору він зможе показово їздити на кладовище.
А тим часом в Україні працюють хаймаси, тож на концерт кобзона буде відправлятися дедалі більше загарбників.
Утім складається враження, що їхніх батьків це не надто непокоїть. Тому немає сенсу дивуватися, що бункерний так рішуче відправляє на війну гарматне м'ясо, бо ж якщо рідним батькам байдуже, то що йому… чужій людині з імперськими амбіціями та манією величі.
Цікаво, чи є у цих людей серце? Спробуйте зрозуміти самі із наступного відео.
Українець по відео зв’язку телефонує випадковому мешканцю росії і розповідає ситуацію, що їхні солдати нас обстрілюють і просить уявити, що його дитині відірвало ногу. Відтак запитує, що б він робив. Але на свій подив чує вражаючу відповідь: «Я його доб’ю. І жінка вважає так само!»
Ну рівень милосердя тут явно зашкалює. Чи просто горе-батько пропив залишки розуму? Але ж мати? Як може бути такою байдужою та, що дала життя?
І тут українець запитує: «Ти вважаєш, що маєш право вирішувати такі речі?» і він відповідає: «Так, зі своєю дитиною так. Дружина народить мені нову дитину!»
Тут просто навіть додати нічого. Тож що дивуватися, що споживача із мордору годують казками про розп’ятого хлопчика та українських бойових гусей.
Хоча, потрапивши до нас у полон, вони чомусь починають прозрівати, навіть розуміють, що все це не більше, ніж політ фантазії зомбоящика. Навіть смішно стає… цікаво, а чому вдома вони вірили?
Цікаво, що багато хто з росіян раніше неодноразово бували в Україні і нацистів не бачили, але все одно пропаганді вірять.
Тому й не дивно, що охочі помахати зброєю в нашій державі за поребриком знаходяться. І вони не лише нею махають, але й щоденно убивають українських дітей, катують людей, ґвалтують жінок і дівчат, навіть хлопчиків, стареньких бабусь.
Чи пробачимо ми їм колись те, що вони роблять із Україною? Ні! Це покоління точно не пробачить!
Правду кажуть, що умом рассію не понять! Але й не треба намагатися, бо ми різні народи, живемо і думаємо по-різному.

Видео Розпаковка окупантів. Україна та росія - абсолютно різні канала Marina Aldon