ЖИВІ: дідусь Микола та його сад
Проєкт «Живі» іде до наступного зруйнованого обійстя у селі Слобода-Кухарська на Київщині.
Зустрічаємо світлого дідуся Миколу, який запрошує поспівати в своєму саду. Він веде нас вулицями села, які залиті бурхливим весняним цвітом, де обабіч доріг у землю вгризені ворожі снаряди, відчиняє замок хвіртки до свого двору, а там – руїна. Вціліли лише частина вуликів.
Він з великою любов’ю розповідає про свій дім, пасіку і город. Він живе не болем страшних втрат - його тримає любов, яку все життя вкладав у свій куточок, у свій рай. І ніхто не може забрати в нього цієї любові. Довкола нав’язливо гудуть бджоли і квітне молодий сад.
***
Дудар Микола Трохимович (1941 р.н.):
“Я був у селі, а воно стало бомбить, до нас приєхалі да вивєзлі. Силою вивєзлі. Я не хотів єхать. Шо буде хаті, те й мінє хай буде. Але ж вивєзлі, отуди до Малина.
Вже коли привезли, то вже тут наче затихло... Оце таке застав...
Кабан згорєв, кури погорєли, два собаки згорєли. Коти одниє осталися. І все. І ми отак осталися. Оце в чом я… Живемо. Я не кину (обійстя – ред.), пока не вмру...
Було багато (бджіл – ред). Три вулики згорєло, а два розбіло. Осталося 5 семей тільки.
Картопелька посаджена, цібулька посаджена, часничок посаджений, морква посєяна, помідори посєяни – все. Гурків ще не посіяв. Це думаю завтра посєять.
Я посапав ягоди клубніку. Все посапав. І цвіти ще ж доглядаю! Усе я хочу щоб було в мене. Цвіти пожовтєли да погорєли. Я саджу, й саджу, й саджу. Я люблю цвіти.
Як я роблю - наче я дужчий роблюсь, а як сиджу - мені все болить. Тре робить! (сміється – ред.)
Я з свого дворища нікуди не пойду. Буду вмирать, но ни пойду! Я тут ужився. Мій пуп аж там на полі закопаний…
Отуточка поспевайте в саду мойму, шоб я любовався, що це мій сад. Шо це ж у мене стильки було дівчат да поспівали.
Хай вам дає Бог здоров'я!”
#ЖИВІ
Допомогти п. Миколі Дударю: картка сина 5168 7573 9793 7006 (Дудар Микола Миколайович)
ЖИВІ – культурний проєкт Музею Івана Гончара на підтримку українців, які постраждали від російської окупації 2022 року
Дякуємо волонтерам за допомогу в реалізації проекту: Руслану Горовому, Валерію Гладунцю, Олександру Яцині, Юлії Івакіній.
Видео ЖИВІ: дідусь Микола та його сад канала Музей Івана Гончара
Зустрічаємо світлого дідуся Миколу, який запрошує поспівати в своєму саду. Він веде нас вулицями села, які залиті бурхливим весняним цвітом, де обабіч доріг у землю вгризені ворожі снаряди, відчиняє замок хвіртки до свого двору, а там – руїна. Вціліли лише частина вуликів.
Він з великою любов’ю розповідає про свій дім, пасіку і город. Він живе не болем страшних втрат - його тримає любов, яку все життя вкладав у свій куточок, у свій рай. І ніхто не може забрати в нього цієї любові. Довкола нав’язливо гудуть бджоли і квітне молодий сад.
***
Дудар Микола Трохимович (1941 р.н.):
“Я був у селі, а воно стало бомбить, до нас приєхалі да вивєзлі. Силою вивєзлі. Я не хотів єхать. Шо буде хаті, те й мінє хай буде. Але ж вивєзлі, отуди до Малина.
Вже коли привезли, то вже тут наче затихло... Оце таке застав...
Кабан згорєв, кури погорєли, два собаки згорєли. Коти одниє осталися. І все. І ми отак осталися. Оце в чом я… Живемо. Я не кину (обійстя – ред.), пока не вмру...
Було багато (бджіл – ред). Три вулики згорєло, а два розбіло. Осталося 5 семей тільки.
Картопелька посаджена, цібулька посаджена, часничок посаджений, морква посєяна, помідори посєяни – все. Гурків ще не посіяв. Це думаю завтра посєять.
Я посапав ягоди клубніку. Все посапав. І цвіти ще ж доглядаю! Усе я хочу щоб було в мене. Цвіти пожовтєли да погорєли. Я саджу, й саджу, й саджу. Я люблю цвіти.
Як я роблю - наче я дужчий роблюсь, а як сиджу - мені все болить. Тре робить! (сміється – ред.)
Я з свого дворища нікуди не пойду. Буду вмирать, но ни пойду! Я тут ужився. Мій пуп аж там на полі закопаний…
Отуточка поспевайте в саду мойму, шоб я любовався, що це мій сад. Шо це ж у мене стильки було дівчат да поспівали.
Хай вам дає Бог здоров'я!”
#ЖИВІ
Допомогти п. Миколі Дударю: картка сина 5168 7573 9793 7006 (Дудар Микола Миколайович)
ЖИВІ – культурний проєкт Музею Івана Гончара на підтримку українців, які постраждали від російської окупації 2022 року
Дякуємо волонтерам за допомогу в реалізації проекту: Руслану Горовому, Валерію Гладунцю, Олександру Яцині, Юлії Івакіній.
Видео ЖИВІ: дідусь Микола та його сад канала Музей Івана Гончара
Показать
Комментарии отсутствуют
Информация о видео
Другие видео канала
ЖИВІ: село МощунЕстонське свято танцю. Хороводи«По Рожеству, по вечері» | Колядка з с. Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської областіТворчість як енергія. Галина ВласюкМаланка у селі ПістиньНаїв Ананія БовсуновськогоЕстонське свято танцю. ЗавершенняКазкові звірі Івана ПриходькаОбряд випікання короваю у селі КраснопілкаКреснянка: обряд зустрічі весниСтворення різдвяної зіркиСвято пісні в Естонії 2019Побут і творчість гуцулів села ЯворівЕстонське свято танцю. Засівання поляБессарабія. Законсервована культураЕстонське свято танцю. ПідтримкаЯк звучить Поділля?Великдень у Легедзиному. Випікаємо паскуЕкспедиція. Великдень у ПрикарпаттіКолядка «Ой вечор добрий» | с. Немовичі Сарненського району, Рівненської областіГлиняні пташки Фросини Міщенко