Юля Остоушко читає вірш Жадана "Жінки"
- Розкажи мені про свою подружку, про цю, нову,
з якою ти зараз живеш. Що там зараз між вами?
- Між нами зараз повітря. Я з нею просто живу,
так як діти живуть зі своїми страхами.
Це ось те, що між нами - її химерний маршрут,
яблука і вино, усе це її протестанство,
одяг, який вона носить у торбі, мов парашут,
і колір її волосся,
...................який вона змінює,
................................як змінюють громадянство.
Вона постійно зникає, у неї свої ключі.
Вертається й засинає в тиші густій і свинцевій.
І я нажахано слухаю, як іноді уночі
серце її спиняється, наче трамвай на кінцевій.
Вона зупиняє час, що вперто кудись іде,
подзенькуючи при ході порцеляновим передзвоном.
Тоді вона підстригає своє волосся руде,
як підстригають траву, доглядаючи за газоном.
Вона це якось поєднує, мовби згортає сувій,
і тоді я теж помічаю, бачу так ясно й близько
і це життя, що тече, мов туш у неї з-під вій,
і смерть, яка відступає, наче розбите військо.
Виймає мені з долоні гострі скалки жалю,
торкається мого тіла, ніби важкого ужинку.
Ось саме тому я її і люблю,
як тільки жінка може любити жінку.
Видео Юля Остоушко читає вірш Жадана "Жінки" канала Настя Теликова
з якою ти зараз живеш. Що там зараз між вами?
- Між нами зараз повітря. Я з нею просто живу,
так як діти живуть зі своїми страхами.
Це ось те, що між нами - її химерний маршрут,
яблука і вино, усе це її протестанство,
одяг, який вона носить у торбі, мов парашут,
і колір її волосся,
...................який вона змінює,
................................як змінюють громадянство.
Вона постійно зникає, у неї свої ключі.
Вертається й засинає в тиші густій і свинцевій.
І я нажахано слухаю, як іноді уночі
серце її спиняється, наче трамвай на кінцевій.
Вона зупиняє час, що вперто кудись іде,
подзенькуючи при ході порцеляновим передзвоном.
Тоді вона підстригає своє волосся руде,
як підстригають траву, доглядаючи за газоном.
Вона це якось поєднує, мовби згортає сувій,
і тоді я теж помічаю, бачу так ясно й близько
і це життя, що тече, мов туш у неї з-під вій,
і смерть, яка відступає, наче розбите військо.
Виймає мені з долоні гострі скалки жалю,
торкається мого тіла, ніби важкого ужинку.
Ось саме тому я її і люблю,
як тільки жінка може любити жінку.
Видео Юля Остоушко читає вірш Жадана "Жінки" канала Настя Теликова
Показать
Комментарии отсутствуют
Информация о видео
Другие видео канала
Юля Остроушко читає вірш Олександра МихедаЮля Остроушко читає дитячий вірш Анатолія КостецькогоЮля Остроушко читає дитячий вірш Григорія ФальковичаЮля Остроушко читає вірш Богдани МатіяшЮля Остроушко читає вірш Олександра ІрванцяЮля Остроушко читає вірш БротіганаЮля Остроушко читає вірш Іздрика "Інший"Юля Остроушко читає вірш СосюриЮля Остроушко читає Галину КрукЮля Остроушко читає Слєпакова "Молчание"Юля Остроушко читає Полозкову ''Backspace''Писанка без барвниківЯк написати писанкуПисачокSUOK "Lucky people"Іздрик про любов"идет четвёртый час, как Тимофей не спит", Вера Полозкова. Киев, 2017"дед владимир вынимается из заполярных льдов". Вера Полозкова, Киев 2017Вера Полозкова "жизнь рассыпалась в труху". Киев, 2018"идет четвёртый час, как Тимофей не спит", Вера Полозкова. Киев, 2018