різдвяні собаки, вірш Володимира Вакуленка-К

Володя - один з моїх найближчих друзів. Це український поет, дитячий письменник і одночасно при тому анархо-панк. Його викрали орки під Ізюмом, і його місцезнаходження нині невідоме, хоч шукає вся письменницька спільнота. Серед убитих замість нього виявилась невідома жінка. Я пробувала з'ясувати, що з ним сталося, розкладаючи Таро, але вийшло строго те, що у його вірші, взятому з книги 2016 року випуску.

Повертатись куди? Де життя твоє зріле в розпродаж?
Так колись і мене в комісійній крамниці купили.
Розкладаю Таро. Та кроплені ті знаки в колоді ж.
Не сховаєш від себе себе. Як же зле. Наболіло.

Повертатись у що? В статус біженця біля корита,
Там де свиням насипано бісеру на брудершафт?
Розкладаю Таро. Смерть козирна на картах зійде,
Як Зірка Віфлеємська раптом засяла на фоні ватр.

Повертатись навіщо? В нетривке, у брехливе, бездарне?
У той світ, де без сонць обіцяли нам добре світити?
Розкладаю Таро. А в оточенні мене — хмари,
Де різдвяні собаки завили на моє ненаповнене літо...

Видео різдвяні собаки, вірш Володимира Вакуленка-К канала Євгенія Чуприна