Camino de Santiago, День 3✅

День 3✅Сьогодні я розпочала шлях вже ⏰о 6:30. Я вирішила вийти раніше. Хоч і можна було б поспати😴довше, раз я вже сама в кімнаті була. Мені дуже погано спалося в цій кімнаті… і якось незручно було спати в спальнику. Рана на коліні (яку я заробила за 5 днів до походу при падінні з велосипеда) постійно прилипала до спальника і я повертаючись її постійно віддирала😬 Дуже гуділи ноги.З сьогоднішнього дня, як на замовлення, 🌊 океан змінився на 🌳 ліси. І я була цьому рада☺️. Все ж таки ліси та озера це моя тема. Сьогодні я дізналася, що можна в церквах також ставити штампи в кренденсаль, що взагалі цей маршрут так побудований щоб зустріти як най більше храмів по дорозі (бо багато людей проходили його як паломницький шлях). Це вже зараз хто для чого йде Ноги так натерло сандалями, що було боляче ступати. Ніякі пластирі не допомагали. На мізинці був такий величезний налитий рідиною мозоль, що я під час шляху вирішила його пробити… і з нього прямо струменем вистрельнула рідина💦На жаль, усі пластирі відлипали. Було наскільки важко йти, що я вирішила в першому ж храмі попросити у вищих сил сил і якогось знака, чи варто мені взагалі продовжувати цей шлях. У храмах я намагалася хоча б на пару хвилин присісти.Храми на шляху Camino були з великою енергетикою. І від відвідування їх, якось легшало і на душі і фізично.Мені почали виднітися знаки із вище😇То якась кафешка на шляху, яка була настільки заряджена з неабияким власником, що після відвідування їх знову десь брались сили продовжувати свій шлях…Коли я дійшла до 32км і планувала там залишитися, то офіційного альберге там не опинилося, тільки приватні. І я чомусь вирішила🥵шукати офіційний альберге. Хочу додати, що далеко не всі альберге є на карті і частіше ти просто йдеш до поки є сили і на шляху щось трапляється (або ні)Хочу додати, що ці 32 км я дійшла з останніх сил😓І почала тупо плакати від безсилля і якоїсь образи, що немає тут альберге (хоча можна було просто зупинитися в цьому приватному). Але я принципово не хотіла. І не знала, як продовжувати шлях. На нервах і через сльози я пішла далі.Це вийшло ще +7км. У наступному місті оф.альберге було в церкві. Я туди прийшла повністю знесилена. Людей тут було багато і не дивлячись на те, що я туди прийшла о 5 годині було і мені місце🥳Я була настільки втомлена, що коли побачила, що в душ немає черги була неймовірно рада навіть тому))Після я ледве змусила вийти себе поїсти.Піццерія 🍕була за два кроки від церкви⛪️ тому я довго не шукала і сіла там.Руки боліли настільки, що не могла навіть однією рукою дотягнутися до шматочка з 🍕 і доводилося робити це обома руками😵‍💫Я хотіла ще купити якихось продуктів на ранок☀️По карті подивилася де найближчий магаз і зі сльозами, реально зі сльозами, я пішла туди, але магазину там не знайшлося і я пішла назад без продуктів... трохи поплакавши дорогою. Чому плачу? Бо виснажена до такого ступеню, що навіть єлементарні речі робити нереально боляче. Усі мʼязи забиті.У ⛪️ ночувати мені сподобалося, це був незабутній досвід🤗І прокинутися під дзвони цієї ж церкви було мега як! Ногу 🦵пластичним бинтом я почала мотати ще з учора… і так аж до останнього дня Camino)Далі буде 😉

Видео Camino de Santiago, День 3✅ канала BATGIRL