Сергій Жадан | Вірші | "Голос її схожий був на траву – безпорадний на вітрі, але чіпкий..." (Live)

Голос її схожий був на траву –
безпорадний на вітрі, але чіпкий.

Вона говорила йому: «Вибач, що я реву,
вибач, що так реагую на чутки.
Скоріше б уже почалася весна.
Ти ж знаєш сам, що ця дитина твоя».

І коли вона скидала одяг і поверталася до вікна,
він чув, як над будинком пливе нічна течія.

Коли вона засинала йому на плечі,
сни приходили до неї із потойбіч.
І тому, що він міг торкатись її лише вночі,
він і любив ніч,
найбільше любив ніч.

Він і любив її між її засинанням і сном,
любив застигати на цій межі,
коли шкіра її схожа була на поля за вікном –
такі ж глибокі,
такі ж чужі,

так само наповнені стиглістю і теплом,
наповнені щедрістю і знанням,
і від цього знання їм було добре обом,
і ніч тулилася в шибку сонним щеням.

Тоді він говорив, дивлячись за вікно:

«Все, що робиться, робиться не дарма,
перекладай цей тягар на мене, мені все одно.
Ти ж бачиш, що вона не може упоратись із цим сама?

Ти ж бачиш, як їй важко бути з усім цим самій?
Що там собі думають твої святі?
Хай її смуток буде також і мій.
Крім неї в мене нічого немає в цьому житті.

Хай ця радість буде належати і мені.
Я навчусь відчувати любов у її словах.
Ти ж бачиш сам, як їй холодно грітися при вогні,
як їй самотньо стояти в натовпах і церквах».

Білі дахи зимових міст, хатнє тепло.
Чорної ночі вимурувана стіна.
Ранній сніг. Обжите житло.
Старий тесля і юна його жона.

Щоби ти, врешті, побачив і зрозумів,
з якої вишептаної ночі й пітьми
витворювався теплий світ євангелій та псалмів,
в якому немає місця для нас,
в якому є лише ми.

Він витворювався з закоханостей і смертей,
зі списаних апостолами сторінок,
з готовності виховувати чужих дітей
й бажання не відпускати своїх жінок.

Він витворювався з шепоту і жаги,
зі слів, які промовляються уві сні,
доходячи в темряві своєї ваги,
розламуючи мови кордони тісні,

з того, що безіменні чоловіки
зважувалися на відданість і любов,
й ступали до цієї любові, мов до ріки,
не боячись пересудів і обмов.

Сторожкі голоси біженців і прочан.
Чіпляється за каміння пізня трава.
Історія рухається по колу, мов океан.
Наступного року в них буде перший рік від Різдва.

Сергій Жадан

Afterparty у Docker Pub. Вінниця 6 лютого 2024 року

#Жадан #вірш

Видео Сергій Жадан | Вірші | "Голос її схожий був на траву – безпорадний на вітрі, але чіпкий..." (Live) канала NeFormat