Глава УГКЦ у 171-й день війни: «Нехай руки волонтерів ніколи не будуть порожніми»

Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні субота, 13 серпня 2022 року, і український народ уже 171-й день стоїть у цій нерівній криваві боротьбі з російським агресором, який невпинно атакує українську землю.
Вчорашній день і ця ніч видалися тяжкими та кривавими для України. Ворог наніс масованого ракетного удару по Краматорську, на Донеччині, і по Запоріжжі. На жаль, є багато вбитих та поранених. Ворог атакував позиції українських захисників біля Бахмута. Запеклі бої точаться і на Півдні нашої Батьківщині. Харківщина, Миколаївщина палають під вогнем російських бомб, ракет й інших ударів.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Дякуємо Господу Богу та Збройним силам України за те, що ми зустріли цей ранок, бачимо денне світло і можемо стояти в молитві перед Божим обличчям. Ми особливо дякуємо всім тим людям доброї волі з різних країн цілого світу, які подають руку допомоги Україні та за нас моляться, не просто співчувають, але активно допомагають нам у різних сферах. Дякуємо всім, хто в такий непростий для нашого народу час відкривають свої серця Україні.
Але ми мріємо про Україну після перемоги і вже сьогодні починаємо кувати фундаменти оновленої Української держави, бо знаємо, що Господь Бог на нашій стороні – Він завжди на стороні несправедливо скривджених і терплячих.
Попередніми днями ми роздумували над принципами успішного державного будівництва і вже знаємо, чому гідність людської особи та святість людського життя є його першим найважливішим фундаментом. Також говорили про спільне благо, солідарність.
Сьогодні розгляньмо четвертий елемент, без якого неможливе жодне будівництво, жодна творча дія людини. Це – субсидіарність, або особиста відповідальність і приватна ініціатива. Відповідальності за добро власне, своєї громади, суспільства та держави. Чому субсидіарність така важлива? Господь створив людину на свій образ і подобу, даючи особливий дар творчості – зробив людину причасницею свого творчого потенціалу, творчої здатності. Отці Церкви навчали, що Господь Бог, сотворивши світ, начебто передав його в руки людини, яка мала удосконалити, дотворити, зробити відповідним до своєї гідності, до того Божого задуму, Його мудрості, причасником якої Він її зробив. Коли ж людина не має можливості буди творчою, співтворити з Богом та облагороднювати світ, у якому живе, то відчуває що як особа, її гідність, не до кінця зреалізована й пошанована.
Ми, як вільні громадяни вільної держави, повинні відчути, що Україна буде такою, якою ми її збудуємо. Ніхто за нас її не зробить кращою. Ніхто за нас її не розбудує. І ніхто за нас її не захистить від ворога. Господь Бог завжди благословлятиме добре діло та починання. А ми відчуватимемо радість від того, що ми своїми руками, особистими дарами долучилися до побудови квітучої вільної Української держави.
Сьогодні хочу особливо звернутися до тих, без кого просто неможливо будувати вільне українське суспільство, без кого неможливо перемагати під час лихоліття, різних випробувань, які випадали на долю нашого народу, без кого неможна думати про повноцінну перемогу. Це – наші волонтери! Адже саме вони здійснюють оту засаду субсидіарності.
Дорогі дівчата, хлопці, брати і сестри, всі ті, яких ми сьогодні називаємо волонтерами, які за велінням власного сумління, не шукаючи користі, а навпаки, інколи ціною власного життя служите потребуючим, саме вам сьогодні хочу від імені українського народу і нашої Церкви сказати: «Дякую!». Ми за вас молимося, вас підтримуємо. Пригадую особливі зустрічі з волонтерами в Кропивницькому і Харкові, у Києві і Чернігові, в Житомирі і Вінниці. Пригадую, що ви казали, що хочете бути руками, які роблять добрі справи, хочете бути руками Божими, які рятують життя людей.
Все українське суспільство сьогодні має бути вам вдячне, бо там, де не доходять державні інституції, там присутня волонтерська добра душа й активні працьовиті руки. Наші церковні структури, парафії нині стають школою волонтерського руку, простором, де він зароджується. Адже замало мати бажання бути волонтером – треба навчитися як це правильно, ефективно й успішно робити. Хочу подякувати всім, які стали волонтерами, одержавши допомогу від наших волонтерських організацій. Нехай Господь Бог через вас рятує людське життя. Бо там, де люди плачуть, потребують евакуацій, де не мають хліба, – спішать волонтери. Нехай Господь допоможе успішно здійснити вашу місію, нехай ваші руки ніколи не будуть порожніми, нехай добрі люди наповняють їх тою допомогою та засобами, які б ви щедро безкорисливо потім донесли до адресата.
Боже, благослови наших волонтерів! Помнож їхні ряди. Нехай радість від служіння буде найбільшою нагородою для доброї душі, для серця, яке вміє робити добро. Боже, благослови Україну миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Видео Глава УГКЦ у 171-й день війни: «Нехай руки волонтерів ніколи не будуть порожніми» канала ЖИВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ