Максим Рильський — Грибок (1938) *

Мій син, грибок на двох тоненьких ніжках,
У перший раз пішов сьогодні в школу.
Пенал, портфелик, голубі штанці, —
Усе таке єдине й неповторне,
Як перше слово, підсвідоме "ма"...
Крізь вихор чорних, білих і русявих
Він увійшов у двері — і несміло,
І впевнено. І двері зачинились,
І я зостався в коридорі. Дзвоник
Продзеленчав. Я закурив цигарку,
Побоюючись строгого швейцара,
І сам себе відчув таким маленьким,
Таким щасливим, як і мій грибок.
Учитися! Вдихати шум віків!
Рости і розумнішати! Дивитись
Дедалі все яснішими очима
На землю нашу, що в рясному поті
Її ми перетворюєм на кращу,
На небеса, куди сини людськії
Все вище й вище зносяться крильми!
Мій хлопчику! З тобою сам би я
Охоче сів на лаву, розгорнув би
Синенький зошит, підштовхнув сусіда
Під бік чи в спину (пустощі одвічні,
Яким — я певен — данину віддав
І сам Декарт, і Гете, і Горацій)
І слухав би... Та пізно! Надто пізно!
Тобі — не пізно, мавпеня моє!
Рости, живи — і знай, що людська мисль,
Що людська творчість — це найбільша мука,
Найбільша радість на планеті нашій,
Найкращій — присягаюся — з планет!
Так думав я. З високої стіни
Дивились доброзичливо на мене
Марко Вовчок, Тичина, Котляревський, Українка,
Нечуй-Левицький, Мирний, Квітка-Основ'яненко,
І наш Кобзар славетний — наш Шевченко.

* (Деякі теми й о́брази в цьому інтимному ві́рші змінено, — змінені не лише мною, а й часом.)

Видео Максим Рильський — Грибок (1938) * канала sashasosho