Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать...

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Prelude No. 18, Chris Zabriskie
http://chriszabriskie.com/preludes/

Видео Ліна Костенко – Страшні слова, коли вони мовчать... канала Дефіс – мистецький портал