25 років поруч із чоловіком вдома і на війні

Наталія — медсестра-анестезистка стабілізаційного пункту бригади “Сталевий Кордон”.
Прийшла служити за чоловіком — казала, що більше не могла жити вдома між тривогами й очікуванням дзвінка. Вони разом 25 років, навіть срібне весілля святкували тут, на війні.

На стабпункті вони не подружжя, а колеги. Так легше працювати. Вдома — чоловік і дружина, тут — чітка робота і відповідальність. Наталія каже, що бригада стала для неї родиною: молодші бійці — як сини, старші — як брати. Страх є, особливо коли втрачають побратимів, але тримає взаємна підтримка.

Війна змінила її. Раніше не плакала, тепер емоції приходять частіше — за хлопців, за їхній біль. Вони потребують тепла, і вона намагається дати його кожному.

Наталія згадує бійця 2003 року народження, який прийшов до них з обмороженнями та пораненнями. У бушлаті — фото однорічної донечки. Він вижив, тримаючись за думку про сім’ю. Каже, що мріяв лише про гарячий чай.

Наталія хоче додому: закрити двері, відчути тишу, побачити дітей і батьків, поїхати до моря. Чекає перемоги і вірить, що всі, хто вистояв, ще побачать мирне життя.

Видео 25 років поруч із чоловіком вдома і на війні канала Сталевий Кордон