"Файнички народної ноші". Народний одяг українців Закерзоння у фондах ТОКМ.

#надбання_музею
🔻«Файнички народної ноші»🔻 – лемківський народний одяг у фондах ТОКМ (до 76-ї річниці початку примусового виселення українців у 1944-1951 роках із Лемківщини, Надсяння, Холмщини).

Лемківщина – українська етнічна територія, на якій здавна проживала етнографічна група українців – лемки. Займає західну частину Карпат по обох схилах так званих Низьких Бескидів. Карпатський вододільний хребет поділяє Лемківщину на південну (закарпатську) і північну (прикарпатську). Східною межею південної частини вважається р. Уж. Західною межею південної частини є р. Попрад. Північна частина простягається від Сяну на сході до Попраду з Дунайцем на заході.

Назва лемки зустрічається в джерелах з XVI ст. Основними опорами у збереженні себе як етнографічної групи українського народу були народна мова лемків – один із діалектних підрозділів української мови, традиційна побутова культура і релігія.

Найтрагічніше у долі лемків сталося у ХХ столітті. 9 вересня 1944 року УРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”, внаслідок якої корінне населення Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини було вирване з прадідної землі і примусово виселене зі своїх домівок. За вище згаданим рішенням в 1944-1946 роках депортовано на територію Радянської України понад 482 тисячі українців (122454 українських родин), зокрема, на Тернопільщину – близько 17 0 000 осіб.
У 2018 році Верховна Рада України встановила другу неділю вересня офіційним днем пам’яті про насильницькі депортації в 1944-1951 роках.
Цю трагедію називають по різному: репатріація, евакуація, добровільне повернення в Україну, проте насправді це було примусове виселення, насильницьке позбавлення права українців жити на землі дідів-прадідів. Вони ж мали все: землю, достаток, культуру, звичаї та змушені були терпіти і голод, і приниження, і нелюдські поневіряння, і асиміляційні процеси. Ті рани не гояться. Їх ніщо не може загоїти. Не дай, Боже, пережити ще колись щось подібне, що пережили вони, вигнані зі своїх прабатьківських земель.

Яскраво самобутність лемків простежується у національному одязі . У ❗фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються зразки традиційних народних строїв переселенців з Лемківщини, Надсяння та інших регіонів, які датовані 1920 – 30-ми роками.

Традиційний лемківський жіночий одяг включав лляну, а для роботи – конопляну, білу сорочку (опліччя) з невисоким коміром – стійкою і морщенням біля коміра, стягнутого стрічками або тасьмою з фестонами та квітами.(❗У фондах ТОКМ є 14 сорочок).

У будні лемкині одягали полотняну білу, викладену в складочки спідницю. У свято носили спідницю (кабат) із купленої перкалевої різноколірної строкатої тканини, темно-синьої в крапочки – цятки або синю чи зелену однотонну вовняну, зібрану в складочки-плісування. Дівчата нашивали внизу на спідниці (кабаті) чотири кольорових стрічки-фарбітки, а заміжні жінки – червоні, зелені, білі, жовті шнури. (❗У фондах ТОКМ є 9 спідниць).

На спідницю одягали фартух- запаску. Запаски були червоні або темно-сині, укладені дрібними складочками. Внизу прикрашались кількома рядами стрічок – червоних, зелених, білих, жовтих, рожевих. Запаски були ще вишиті стилізованими гірляндами з квітів. Вишивка робилась гладдю блакитними, жовтими, червоними, зеленими, білими, рожевими нитками. Додатково оздоблювали ще й мережкою.(❗У фондах ТОКМ є 10 зразків)
Ні дівчата, ні жінки не виходили з дому без корсета, які виготовляли з сукна синього, червоного, зеленого кольору. У лемків, яких переселили з Ярославського району зустрічаються горсети з різноколірного сукна. На свято шили горсети з різноколірного шовку. Шили їх до талії, а потім опускали клапани овальної форми, які були прикрашені бісером по краю, кольоровими строчками, або різною тасьмою. Основний узор вишивки – різні квіти, на які нашивали стеклярус, блискітки.(❗У фондах ТОКМ є 20 зразків).

Головні убори у дівчат і жінок були різні. Дівчата в косу вплітали червону або блакитну стрічку. Заміжні жінки носили очіпки та хустки білі з вишивкою, квітчасті, блакитні. Їх пов'язували, перехрещуючи кінці під підборіддям і зав'язували ззаду під здвоєними кінцями на спині. Багато використовували білі або різноколірні хустини із купованих тканин.

На шиї жінки носили кілька ниток намиста – пацьорки різних кольорів: зелене, фіолетове, блакитне, червоне, біле, чорне та «кризи».

Чоловіки-лемки зазвичай носили білу лляну сорочку, лляні або вовняні ногавки, тобто штани, ремінь та камізельки без рукавів, які називали лейбик чи бруслик. Взуття – постоли або чоботи. На голові – капелюх. (❗У фондах ТОКМ є 1 чоловічий святковий стрій).

Народний стрій лемків не сплутаєш з одягом інших етнічних груп українців . Він є свідоцтвом тонкого естетичного смаку їх творців.

Тож пропонуємо вашій увазі частину колекції лемківських народних строїв із фондової збірки ТОКМ.

#museum_ternopil1913

Галина Завіша, завідувачка сектору
збереження відділу фондів ТОКМ.

Видео "Файнички народної ноші". Народний одяг українців Закерзоння у фондах ТОКМ. канала Тернопільський обласний краєзнавчий музей