Село Городниця райський куточок біля Дністра

6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa)[1].

Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу.

До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна).

У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»).

31 липня 1952 р. Городенківський райвиконком під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Більшовик» рішенням № 368 ліквідував Пробабинську і Передіванську сільради з приєднанням її до Городницької сільради.
На полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення. Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела.

На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав проф. Козловський у 1938—1939 рр.

Видео Село Городниця райський куточок біля Дністра канала Василь Гаращук