Українська поезія: Г. Чубай. "Балада про втечу"

Григорій Чубай. "Балада про втечу". Читає Кирило Булкін

Людина втікала від синього неба,
Втікала від радості і від зла.
Людина втікала сама від себе –
Але нікуди втекти не могла.

Не оглядаючись, стежку міряла.
Втікала зиму.
Втікала літо.
Та все, що її було,- в неї вірило.
Наздоганяло, щоби боліти.

Небо над нею дихало спрагло.
На п’яти радощі наступали…
Людина спокою й тиші прагла,
Та в підлість вона упала.

І все, що бігло услід,- відступилося,
її покинуло серед поля.
Людина без неба лишилася,
І без радощів, і без болю.

І в душі вже ніщо не плаче –
Бо без болю душа німа.
І людина тоді побачила,
Що зникла
вона
сама!
І побігла до свого неба,
І до радості, і до зла.
І побігла сама до себе,
Та догнати себе не змогла.

Моя фейсбук-сторінка: https://www.facebook.com/kyrylo.bulkin

#ГригорійЧубайВірші #УкраїномовнийСегмент #ЧитаєКирилоБулкін

Видео Українська поезія: Г. Чубай. "Балада про втечу" канала Ситдаун з Кирилом Булкіним