Крилаті трудівники України (вітряні млини у поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)
Крилаті трудівники України
(вітряні млини у поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)
Вітряки з’явилися на території України пізніше за водяні млини – у ХVІІІ ст. Перші з них були нерухомі, працювали лише тоді, коли вітер дув з того напрямку, де у вітряка були крила. Пік будівництва вітряків припав на кін. ХІХ – поч. ХХ ст., що було наслідком селянських реформ 60-х рр., якими селяни звільнялись від кріпосницької залежності й отримали право на введенная одноосібного чи суспільного господарства та будувати для його потреб власні млини.
Для України характерні вітряки стовбового та шатрового типу. У перших весь корпус обертався навколо своєї осі, у других – лише верхня частина з крилами. Будівництво вітряка середньої потужності (5 кінських сил) коштувало 100-400 крб. сріблом. За добу він перемелював 2-4 чверті зерна (близько 400 кг). Плата за помел переважала натуральна: з кожного змеленого мішка зерна мірошник брав «мірку» – 1/10 частину.
Вітряки міцно й органічно увійшли в народний побут і стали своєрідними символами нашого краю. Без них не можливо уявити українське село. Невідомі майстри і відомі українські художники зображуючи сільські пейзажі, залюбки змальовували цих сільських красенів. Уснопоетична творчість українського народу донесла до нас безліч пісень, загадок, прислів’їв, казок, легенд, в яких так чи інакше йдеться про вітряки. Їхні зображення прикрашають давні побутові вироби.
Вітряки незмінно присутні на поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Найчастіше зустрічаємо їх у серіях листівок «Українські типи й види», «Типи й види Малоросії», «Види українських сіл і хуторів», «Краєвиди Полтавщини», які видавала друкарня С. Кульженка (м. Київ). В основу листівок лягли репродукції творів художнього мистецтва, але частіше – чорнобілі та кольорові світлини, зроблені з натури, тогочасними фотографами О. Завадським, А. Іваницьким, Д. Марковим, В. Світличним, І. Хмелевським та ін.
Оскільки випускалися поштівки украй трудомістким способом фототипії й невеликими тиражами, до наших днів уціліли поодинокі їх примірники. Вони мають значну наукову, історичну, мистецьку та іншу культурну цінність.
Провідний науковий співробітник НІЕЗ "Переяслав" - Олена Жам
Автори - Олена Жам, Ігор Гайдаєнко
Текст - Олена Жам
Монтаж - Ігор Гайдаєнко
Композиція - етно-гурт "Дуліби" - Рано
Видео Крилаті трудівники України (вітряні млини у поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) канала НІЕЗ ПЕРЕЯСЛАВ
(вітряні млини у поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)
Вітряки з’явилися на території України пізніше за водяні млини – у ХVІІІ ст. Перші з них були нерухомі, працювали лише тоді, коли вітер дув з того напрямку, де у вітряка були крила. Пік будівництва вітряків припав на кін. ХІХ – поч. ХХ ст., що було наслідком селянських реформ 60-х рр., якими селяни звільнялись від кріпосницької залежності й отримали право на введенная одноосібного чи суспільного господарства та будувати для його потреб власні млини.
Для України характерні вітряки стовбового та шатрового типу. У перших весь корпус обертався навколо своєї осі, у других – лише верхня частина з крилами. Будівництво вітряка середньої потужності (5 кінських сил) коштувало 100-400 крб. сріблом. За добу він перемелював 2-4 чверті зерна (близько 400 кг). Плата за помел переважала натуральна: з кожного змеленого мішка зерна мірошник брав «мірку» – 1/10 частину.
Вітряки міцно й органічно увійшли в народний побут і стали своєрідними символами нашого краю. Без них не можливо уявити українське село. Невідомі майстри і відомі українські художники зображуючи сільські пейзажі, залюбки змальовували цих сільських красенів. Уснопоетична творчість українського народу донесла до нас безліч пісень, загадок, прислів’їв, казок, легенд, в яких так чи інакше йдеться про вітряки. Їхні зображення прикрашають давні побутові вироби.
Вітряки незмінно присутні на поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Найчастіше зустрічаємо їх у серіях листівок «Українські типи й види», «Типи й види Малоросії», «Види українських сіл і хуторів», «Краєвиди Полтавщини», які видавала друкарня С. Кульженка (м. Київ). В основу листівок лягли репродукції творів художнього мистецтва, але частіше – чорнобілі та кольорові світлини, зроблені з натури, тогочасними фотографами О. Завадським, А. Іваницьким, Д. Марковим, В. Світличним, І. Хмелевським та ін.
Оскільки випускалися поштівки украй трудомістким способом фототипії й невеликими тиражами, до наших днів уціліли поодинокі їх примірники. Вони мають значну наукову, історичну, мистецьку та іншу культурну цінність.
Провідний науковий співробітник НІЕЗ "Переяслав" - Олена Жам
Автори - Олена Жам, Ігор Гайдаєнко
Текст - Олена Жам
Монтаж - Ігор Гайдаєнко
Композиція - етно-гурт "Дуліби" - Рано
Видео Крилаті трудівники України (вітряні млини у поштівках кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) канала НІЕЗ ПЕРЕЯСЛАВ
Показать
Комментарии отсутствуют
Информация о видео
Другие видео канала
Зустріч із Миколою ТовкайломЗроблено в Україні. Найпотужніша вітрова електростанція УкраїниНа Львівщині виявили 21 безлюдне селоНа Рівненщині чоловік сам змайстрував вітряк, щоб не платити нікому за електрикуЭмоциональный рэп о жизни - Україна має талант-6 - Кастинг в ДонецкеЧеркаське узбережжя: для всіх чи для обраних?Зустріч із Оленою ЄвтєєвоюРоми Закарпаття. Українські роми · UkraїnerІсторії ТСН. Етнокод: гуцули розвінчали міфи про себе та розповіли про інтимнеKAZKA — ПЛАКАЛА [OFFICIAL VIDEO]Найкращі Українські пісні🇺🇦На Кременеччині знайшли найбагатше українське селоКиївський науковець розробив унікальні вітрякиБандура Оленчака «Сибірська кобза»Мэвл - Холодок | Валентинка (Пародія) ❤️Українські пісні. Збірник нової української музики 2021 року. Найкращі українські хіти.«Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» в ігровому та документальному кіно»Новий млин у МлієвіСело із однією жителькою існує на СумщиніІсторія українських земель з 1000 по 2016 рік