Гошівський монастир у селі Гошові Долинського району на Івано-Франківщині

У Долинському районі Івано-Франківської області розташований Гошівський монастир(Василіянський монастир Преображення Господнього ), збудований ще у 16 столітті. Він утворився на основі греко-католицького храму Преображення Господнього, який височіє на Ясній горі, і досі залишається одним із найпопулярніших в Україні паломницьких місць. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн Європи.

Перша згадка про чоловічий монастир в урочищі «Чорний Ділок» датується 1464 роком. Саме завдяки цим ченцям 1570 року на тут вже з'явилися дерев'яна церква і обитель, на основі яких й утворився сучасний Гошів. Під час татарських набігів церкву було спалено, а монахів убито. За деякий час святиню відновив місцевий землевласник. Однак і цього разу храму не вдалося довго простояти. Його знищила пожежа. На відновлення потрібні були чималі кошти, а меценат, який допоміг минулого разу, на той час уже помер. За легендою, ігумену Йосафату Ленчевичу явилася Матір Божа, яка допомогла порадою та додала сил у відбудові храму. Роботи закінчилися 1772 року. Коли кількість прихожан та ченців сильно зросла, довелося збудувати більший і надійніший кам'яний храм, який би всіх уміщав. Його спорудили 1842 року. Саме ця церква й стоїть у Гошеві донині. Монастир на 16 келій було збудовано трохи раніше – 1833 року, за проектом архітектора Мозера. Із приходом радянської влади для Гошівського монастиря настали складні часи. 1950 року його закрили, а ченців заарештували. У приміщенні обителі відкрили спершу дитячий будинок, а згодом – базу відпочинку підприємства «Позитрон». Церкву узагалі перетворили на склад. Майже усе церковне майно розікрали, під час Другої світової війни згоріла книгозбірня із багатьма рідкісними виданнями та найжахливіше – зникла чудотворна ікона Божої Матері разом із шатами та короною. Її й понині не знайшли. Монастир у Гошеві знову повернувся у підпорядкування греко-католицькому чину Святого Василія Великого у лютому 1990 року.

Шлях чудотворної ікони Божої Матері, яку називають «Царицею Карпат», до монастиря на Ясній горі видався довгим. Спершу власником святині був шляхтич Андрій Шугай, який придбав її як копію ікони Ченстохівської Богоматері. За переказами, коли його будинок згорів, вціліла лише одна стіна, на якій висіла ікона. Згодом вона перейшла у власність іншого шляхтича – Гошовського. Саме в його домі сталося перше чудо – ікона засвітилася яскравим світлом, а згодом заплакала. Про це дізнався тодішній митрополит Анастасій Шептицький і визнав її чудотворною. 1737 року образ перенесли у храм, відтоді він почав зцілювати прихожан, які молилися про одужання. 1937 року, з нагоди 200-річчя перенесення до церкви, ікону відреставрували, срібні шати Богородиці замінили на золоті та прикрасили їх коштовним камінням, а митрополит Андрей Шептицький поновив на ній печатку про чудотворення. Після зникнення у 1950 році оригіналу ікони її замінили на копію, виготовлену у 19 столітті. 2009 року Папа Римський Бенедикт XVI освятив золоту корону для Гошівської чудотворної ікони, а Гошівський монастир було оголошено великою базилікою й прилучено до великих відпустових місць Богородиці усього світу.

Гошівський монастир – один із перших українських храмів, оснащених електронними дзвонами. Його збудовано у класицистичному стилі з елементами пізнього бароко. Всередині храм прикрашають розписи, притаманні монументальному мистецтву Галичини середини 19 століття. Деякі з картин на стінах храму німецьким художникам-реставраторам вдалося відновити у тому вигляді, який вони мали у 18 столітті. Поряд із храмом розташована простора скляна каплиця, оздоблена колонами, золотим куполом та копією чудотворної ікони Богородиці.

Як доїхати:

Дістатися до Гошева можна автобусом з Івано-Франківська у напрямку Болехова. Гошів розташований у передмісті Болехова. Години роботи: божественні літургії у храмі відбуваються у неділю о 08:00, 09:00 та 11:00. У будні – о 09:00. Щодня о 18:00 відправляється вечірня служба.

Видео Гошівський монастир у селі Гошові Долинського району на Івано-Франківщині канала Max Romanchuk