Басівкутське городище. м. Рівне. Міста Погориння.

Басівкутське городище, розміщується на південній окраїні м. Рівного, на лівому березі р. Усті. Укріплення збудували на стрілці мису заввишки 7-9 м, із трьох сторін оточеного заболоченими низинами та заплавою ріки, а з напільної (південної) сторони майданчик був обмежений дугоподібним у плані ровом завширшки до 15 м. Розміри укріпленого майданчика 105x30-45 м, площа 0,4 га. По його периметру зберігся вал заввишки від 1,5 до 2,5 м (із напільної сторони). Майданчик городища має природне пониження до північного краю, де на місці давнього колодязя збереглася округла западина діаметром 10 м і завглибшки 1 м . Давньоруські пам’ятки на території колишнього села Басів Кут відомі з кінця XIX ст. [Антонович, 1901, с. 39]. У 1897-1898 рр. К. Мельник дослідила поблизу від городища на двох курганних могильниках сім курганів, у яких померлі були покладені випростаними на спині, на рівні давньої денної поверхні (3) чи в могильній ямі (4) [Мельник, 1901, с. 544-546]. У 1960 р. Басівкутське городище обстежив П. О. Раппопорт, зібрані археологічні матеріали дали вченому можливість визначити час існування фортеці ХІ-ХІІІ ст. [Раппопорт, 1967, с. 39-40]. Розкопками в 1997-2001 рр. досліджено близько 600 кв. м площі укріпленого майданчика [Прищепа, 2001; Прищепа, 2004Б]. Культурний шар епохи Київської Русі залягає під дерном до глибини 0,5-0,7 м. Його потужність збільшується у північній пониженій частині укріплення. На північно-східному краю майданчика городища, пошкодженого ззовні обвалом, виявлено сліди внутрішніх дерев’яних конструкцій валу. Це маленька частина тексту про Басівкутське городище, докладно в книзі - Богдан ПРИЩЕПА. ПОГОРИНСЬКІ МІСТА в X - XIII ст.

Видео Басівкутське городище. м. Рівне. Міста Погориння. канала Оствиця