Віршована казка "Безхвостий вовк"

Колись,давним-давно це було,
Та й жив собі дідусь Вакула,
Він довго гроші відкладав,
Із року в рік він їх складав.
Та коли трохи вже відклав,
Пішов собі дід на базар,
І там купив собі кобилу,
Він в цигана якогось, сиву.
Та у неділю рано-вранці,
Вдягнув сорочку він і штанці
Сопілку в руку він узяв,
І на кобилці пострибав,
Він на пасовисько собі,
Він їде і співа пісні.
Приїхали вони під ліс,
З кобили дід одразу зліз,
Кобилу спутав, а собі,
Він на сопілці грав пісні.
Аж тут, ні звідки не візьмись,
До діда сірий вовк приліз,
Та й каже вовк до того діда,
Що ще нічого він не снідав,
Що діда він би зараз з'їв,
Щоб голод свій угомонив.
А дід йому ось як сказав:
Що з світом ще ся не прощав,
Росою ще ся не вмивав.
Тоді і вовк собі сказав:
Давай прощайся зараз з світом,
Й тобою потім буду снідав.
Став чоловік собі під дуба,
І починає думку думать:
Як того вовка обхитрити,
Щоб ще на цьому світі жити.
Подумав і пішов вмиватися,
Пішов зі світом він прощатись.
Він вмився й вирвав собі прута,
Такого доброго із бука,
Прийшов до вовка і сказав,
Що ще ся він не повтирав,
Немає чим повитиратись,
Вовк повернувсь до діда й каже:
" Бери хвостом повитирайся,
Та швидше, бо я проголодався".
І сперечатись дід не став,
Хвостом потроху ся втирав,
Втирається він і помало,
Він хвіст на руку все мотає.
А коли добре намотав,
То так він вовка гаратав,
І по спині й по голові,
Він того вовка прутом б'є.
І вирватися вовк не може,
Ніхто йому не допоможе,
Аж тут як ширпнувся бідняга,
То без хвоста лишився зразу,
Лишився хвіст в руках у діда,
А вовк прибіг собі до лісу,
Почав стрибати він, кричати,
Усіх вовків почав збирати,
І розповів що сталось з ним,
Ось вовк один заговорив,
Щоб всі зібралися вовки,
До діда того щоб пішли,
І розірвали на шматки,
Так вирішили і йдуть туди.
Побачивши оце все дід,
На дуба швидко він заліз,
До дуба всі вовки прийшли,
І стали собі думати,
Як діда з дуба їм дістати,
І на шматочки розірвати.
Бузхвостий думку си надумав,
Давайте станем, перший, другий,
Ми вежу з себе побудуєм,
І діда ніц вже не врятує.
Будують вежу всі вовки,
А дід не знає що й робить,
Тай каже, виходу нема,
А дайте я ще раз вовка,
Того безхвостого вперіщу,
І сам до вас я зразу спущусь.
А вовк безхвостий си подумав,
Що йде сюди багато люду,
І втік у ліс, а всі вовки,
Попадали, ся потовкли,
І теж у ліс всі дременули
Тоді вже дідо зліз із дуба,
І на кобилу свою сів,
Він пісню заспівав як вмів,
Й поїхав тихо він додому,
А вдома жінці він говорить,
Що мав таку ось він пригоду,
Що вже й не думав про свободу.
І жінка все це уявила,
І каже:"нащо та кобила?,
Давай кобилу продамо,
Й удвох собі заживемо."
Подумав дід і так зробили,
Удвох із жінкою зажили,
І жили довго і щасливо,
Лише обоє, без кобили

Видео Віршована казка "Безхвостий вовк" канала Митець