"Бабуся, яка взяла 200 гривень і пачку гречки, ніколи не зізнається своєму онуку, що вона дура"

"У війні на Донбасі через помилки дорослих розплачуються діти" - таку думку в інтерв'ю журналу "Країна" висловив боєць батальйону "Золоті Ворота" 43-річний Валерій з позивним "Шульц".

"Я молюсь, щоб закінчився цей час пристарілих ідіотів радянського часу, які перестануть тягнути нас у свій незрозумілий світ, хоча кожен з них має свої фірми і вони хочуть жити у майбутньому. Він не хоче купити "москвич", а їздить на "мерседесі". Але мені каже: "Послухай, хлопче, там було офігенно, там було класно". Я теж там жив, я бачив всю цю хрінь - черги, ковбасу і цукор по талонах. Мене і мою маму рятувала бабуся з України, яка надсилала нам посилки і завдяки цьому ми бачили копчену ковбасу. Я не хочу туди. Воно було і хай там і залишиться. Неможливо стати знову маленьким, коли ти пенсіонер." - зазначає Валерій.

Чоловік родом з російського міста Тольяті. У 88-му переїхав жити до України в Одеську область. Після розвалу радянського союзу повернувся в Росію. 9 років працював на заводі "АвтоВаз" після чого, знову повернувся до України.

"Чому на війні опинились айтішники, сантехніки, недокосмонавти, велосипедисти, напівміліціонери, які б'ються тут? Як і я ці люди не мають нічого спільного з військовою справою. Я блював від радянської армії і чекав коли мене звіди виженуть нахрін. Це найстрашніші часи мого життя. Але я опинився тут в окопі. Мені тут комфортно. Я не знаю чому, але тут є люди, яких щось не влаштовує, які хочуть щось міняти. Своєю присутністю в зоні конфлікту ти щось міняєш у своїй країні. Дуже тяжко моїй дружині, яка плакала, коли я записався в батальйон. Я їй сказав: "Краще чекати вдома чоловіка з війни, ніж щасливо жити зі зрадником на дивані". Навіщо ховатись під ліжком, коли кувалдою ламають твій дім? Ти вже повинен дозріти для достойної відповіді. І не має значення вмієш ти битися чи ні. Візьми товсту книжку Толстого і дай по голові. Іди вперед і борись. Тут страшно, ти переступаєш через себе, боришся з собою щодня. Буває ліньки і ти хочеш впасти поспати, поїхати додому, побути зі своєю дитиною. Думаєш "Ну його нахрін все". Приїздиш додому - вакум, нічого нема. Є люди, які тебе підтримують. Є такі, які думають, що війна йде в далекій Гвінеї. Є придурки, які думають, що будуть відбиватись рушницею від мінометів, коли до нього прийдуть додому."

На думку Валерія Україна переживає чи найважливіші часи у своїй історії

"За помилки і дурість дорослих розплачуються на цій війні діти. І та бабуся, яка взяла 200 гривень і пачку гречки ніколи не зізнається своєму онуку, що вона дура. Що за 80 років, вона не нажила багаж розуму. Що для неї немає цінностей. Вона взяла гречку, а її онук живе у підвалі підірваного будинку. Але він вважає свою бабусю богинею, бо вона найдобріша у світі і робила йому колись варення. А якби одна, друга, третя бабуся не взяла він жив би у цілому будинку і по ньому не стріляли б. Він не плакав би ночами у підвалі. така бабуся хоче, щоб онук в 2016-му році полетів у 81 рік і побачив, як добре їй там було. Завдяки всьому, що зараз відбувається, не важливо навіть хто підтримув Майдан, а хто ні - у нас дозріла молодь, яка йде вгору. Вона інша і з цим треба змиритись. Вони прийдуть і будуть все міняти. рано чи пізно це мало статись. В Росії, на жаль, цю молодь присадили до рівня сталінських бабусь, коли 19-річний хлопець говорить "Так при Союзі ж добре було". А ти його знаєш? Ти коли народився, друже? "Мені мама розказувала". Розумієте, він говорить голосом 80-річної бабусі. Це страшно. Тому що скинуть Путіна, а на підході нікого. Прийде знову син тієї дурної бабусі, а в нас йде підготовка до чогось нового" - зазначає боєць.

Відео: Ельдар Сарахман, Ксенія Пантелєєва/Gazeta.ua

Видео "Бабуся, яка взяла 200 гривень і пачку гречки, ніколи не зізнається своєму онуку, що вона дура" канала Gazeta UA