По осінній Боржаві

Краєвиди при підйомі на Боржаву з Воловця

Київський поїзд приїхав до Воловця о 5 ранку. Тому приблизно півтори години довелося йти темрявою. Піднімався вгору досить крутою та захаращенною стежкою вздовж двох високовольтних ліній 10 кВ. Ця дорога на Боржаву найкоротша, але досить важка. Від залізничної станції до гори Плай приблизно 7 км. Вихід із лісу на полонину трохи нижче так званої старої сироварні. Тут вже дув сильний вітер. На гору Плай я не піднімався, а обійшов її дорогою ліворуч. Далі мій шлях лежав по хребту та вгору на Великий Верх.

Трохи про цю саму сироварню, яка позначена на всіх картах. Я дуже сумніваюся, що це була сироварня. По-перше, ця зруйнована будівля на сироварню не схожа, по-друге, виробництво будь-якого справжнього твердого сиру (не плавленого), у тому числі й карпатського будза, - не потребує ні варіння, ні навіть доведення молока до кип'ятіння. З сироватки від будзу з невеликим додаванням свіжого молока потім роблять смачну вурду, але технологія передбачає її нагрівання в котлі до температури 80-90 град. протягом приблизно 1,5-2 год. Після чого в сироватці формують шматок вурди.Тому, швидше за все, ця зруйнована будівля призначалася для інших цілей. Та й побудована вона була ще до початку Другої світової, коли Союзом тут ще не пахло.

При виході на Боржавський хребет вітер став значно сильніше. Йти прямо вже було не можливо - хитало з одного боку в інший. З шаленою силою вітер задув при підході до Великого Верха. Щоб трохи перепочити ставав у траві на коліна та нагинався. Були думки повернути назад, бо при сильних поривах вітру йти наверх було неможливо. Але піднятися на гору дуже хотілося.
Вирішив на Великий Верх йти не в лоб, а по траверсній стежці обходячи вершину праворуч. Так було трохи легше, а також звідси дуже гарні краєвиди. Траверсною стежкою я вийшов на дорогу, що йшла на гору Стій. Але сьогодні мені треба було йти на Великий Верх. До нього було приблизно кілометр. Іти треба було гребенем. Вітер, як і раніше, був сильним, але вже не таким жорстоким. Його сильні пориви штовхали мене ззаду. Через півгодини я був на Великому Верху (приблизно 12 дня). Тут я зустрів першого за сьогодні туриста. Але він швидко звалив униз. Я також не став відчувати долю та зробивши зйомки став спускатися у бік гори Ряпецька.

З Великого Верха у бік гори Ряпецька йде вниз не дуже крута стежка з чудовими краєвидами на всі боки. Тим часом все частіше через хмари почало з'являтися сонечко. І тепліше стало, і світло для фото цікавіше. Вітер з цього боку гори став набагато меншим, хоча його пориви, як і раніше, були і сильними, і холодними. Не доходячи до Ряпецької приблизно 500 м я повернув різко вліво. Це була добре відома мені траверсна стежка, яка йшла нижче основного хребта під гору Плай. Стежка сильно петляє між відрогами основного хребта та лише трохи набирає висоту. Звідси чудові краєвиди на долину. Також по дорозі є кілька струмків. Однак сонечко перестало балувати своєю появою і фарби стали не такими яскравими.

Біля Плаю я був десь о 15-30. Обійшовши гору праворуч, я почав спускатися вниз досить крутою стежкою з жовтим правим маркером по карті. Реально ледь помітний жовтий маркер був на окремих деревах дуже рідкісним. У верхній частині стежка сильно завалена деревами, що впали, та часто ледве вгадувалася через килим з листя. Є неточності із картою. Однак у другій половині шляху стежка вниз переходить у проїзну дорогу з невеликим ухилом. Спускатися по ній легше, але після дощів напередодні цей шлях у деяких місцях був болотом.

На залізничній станції у Воловці я був десь о 18-00. Було вже темно. Від Плаю до Воловця приблизно 7-7,5 км. А всього цього дня я пройшов понад 20 км з набором висоти понад 1100 м.
Київський поїзд вирушав о 21-59. Тому в мене було достатньо часу, щоб і відпочити, і перекусити, і згадати всю красу та труднощі дня, що минав.

30 жовтня 2023 року

Видео По осінній Боржаві канала Вячеслав Ягодзинский