В гостях у Ковпаківці

Олександр Бондаренко - художник і педагог, краєзнавець і етнограф, господар музею — садиби в селі Ковпаківка Магдалинівського району, що на Дніпропетровщині створив унікальний музей.
Також в селі стоїть давно встановлений півень, який співає на три області, позначаючи місце сходження Полтавської, Дніпропетровської і Харківської областей.
Більшість відвідувачів музею-садиби — це жителі Магдалинівського району, є з області, й з дальших країв, але таких поки-що менше.
Мій шлях і художника, і збирача старожитностей почався із знайомства з Олександром Григоровичем Нем’ятим (прим.авт.: талановитим художником і викладачем театрально-художнього коледжу). Я познайомився з ним в 2000 році, ходив тоді до другого класу. В нашому селі є його дача, він малює краєвиди нашої мальовничої місцевості вже з років тридцять. Я малював у школі. Перемагав на конкурсах місцевих, районних. І до нього мене повела мати. Олександр Григорович почав вчити мене і надихнув ідеєю створення музею. Бо старовинні речі — вони унікальні, рідкісні. Це народне надбання, яке треба зберігати. Було мені десь років дев’ять, коли я під впливом Олександра Нем’ятого почав збирати старовинні речі для його музею. А приблизно в 13 років я вирішив, що буду збирати старожитності для свого майбутнього музею. Він готував мене і до вступу в коледж. За його порадою я пішов навчатися на факультет народно-прикладного мистецтва.
— Музей-садибу відкрито на обійсті, зведеному всередині 19 століття, десь 150 років тому. Це — глинобитна хата на сохах. Побудована на два відділення і має дві печі. Вони відновлені, функціонують і зараз, також є сарай на три відділення і погрібник. Як це мені дісталося? Там жила родина Овсієнків і остання мешканка цієї хати була Овсієнко Галина Андріївна — інвалід дитинства, яка ще за життя заповідала, щоб в її будинку був створений музей, бо тут бували різні митці, формувалося культурне середовище. Сумніву не було, що музей буде. Мої батьки — Валерій Анатолійович і Світлана Миколаївна мене дуже підтримують і допомагають у цій справі, в цьому захопленні. То ж сукупність обставин і посприяла створенню музею-садиби.
Мої перші надбання — це найпростіші і найбільш вживані речі: глечик, рушничок якийсь простенький, рубель, чавунна праска, ікона, яка належала нашій родині. Моя спеціалізація — народний побут, народне мистецтво, мене цікавить те, що зроблене своїми руками, в одному екземплярі і бажано, щоб ця річ походила з нашого регіону, а саме, відшукана в Ковпаківці чи в селах нашого Магдалинівського району. А найбільш цікаві для мене — це розписні скрині: є така, що знайшов ще дитиною, а остання знахідка з’явилася десь тиждень назад, мені її подарували ковпаківці. І зараз не я йду, а до мене надходить інформація, що в кого є для музею, бо всі вже знають, чим я займаюсь стільки років. В мене велика колекція дерев’яних речей, є вироби з каменю, полотна, є килими, рушники, сорочки, ковальські знаряддя… Ткацький верстат привіз з Котівки, придбав у «алкашів». На жаль, вони мені не розкажуть, хто на ньому ткав, їх цікавить зовсім інше. Пошуки раритетів не завжди проходять гарно й красиво. На початках я обходив все село, пізніше мене батько вивозив в сусідні села і я йшов вулицею, придивляючись, де більш старі хати, де люди живуть. Заходив, представлявся, розповідав, чим займаюсь, що мене цікавить, за гроші ці речі купував і таким чином поповнював своє зібрання. Але й зараз є люди, які хочуть мені щось подарувати, а є такі, що хочуть продати якусь річ.
У мене музей живий, тому можна роздивлятися і навіть деякі побутові речі взяти до рук, спробувати повторити те, що робили з їхньою допомогою пращури. Скажу, що не дай Боже, якийсь армагедон трапився, я зі своєю колекцією вижив би. Є повний, комплексний набір інструментів для всіх сфер життя: від плуга до ткацького верстата. Є і віз, ярма, серпи, ціпи, віялки, жорна… Весь цикл — від гайки до брички…

А подолати відстань у майже 100 км від Дніпра до Ковпаківки і побувати в музеї-садибі Олександра Бондаренка треба обов’язково. Побачити все, як кажуть, на власні очі і поринути у світ історичного минулого.

Видео В гостях у Ковпаківці канала Ukrinform TV