Руслан Горовий feat Віктор Верба - НАШІ КОЛИШНІ

Зведення: Сергій Кондратьєв
Пам'яті Івана Бущука
Я якось ніколи не вірив в свою сивину,
Яка поступово зітре інші фарби зі скронь.
Сприймав все навколо як дар або як дивину
І дякував або скидав, як пісок, із долонь

Здавалось, що все ще попереду, все назавжди.
Батьки молоді, і ти завжди для них дітлашня.
Всі друзі живі, а кохання одне й навіки.
А потім моргнеш – і лишається лиш метушня.

Наші колишні
Стають героями наших книжок.
Наше минуле
Застигло римами в наших віршах.
Ті дні і тижні
Стоять на варті наших думок.
Не промайнули,
Лягли камінням під воду в річках.

Я мріяв колись, що зійду на вершину гори
І звідти побачу людей унизу, як мурах.
Не вірив, що ватра колись взагалі догорить,
І темрява впаде на землю, посіявши страх.

Мені бракувало того, хто б витримував темп.
І завжди прикрив, хоч куди б я не всунув свій ніс.
На ліки із часом пішли пелюстки хризантем,
Які я колись на побачення перше приніс.

Наші колишні
Стають героями наших книжок.
Наше минуле
Застигло римами в наших віршах.
Ті дні і тижні
Стоять на варті наших думок.
Не промайнули,
Лягли камінням під воду в річках.
Практика завжди доводить або відміта
Кимось прописані істини або думки.
Кажуть, важливий сам шлях, й аж ніяк не мета.
Але відчуєш, чи так, лиш досягши мети.

І рано чи пізно життя всі вузли розплете.
Пісні під під’їздом – це завжди про серцебиття.
Тож стій, не ховай свої шрами, бо шрами – це те,
Що кожній людині на згадку лишає життя.

Наші колишні
Стають героями наших книжок.
Наше минуле
Застигло римами в наших віршах.
Ті дні і тижні
Стоять на варті наших думок.
Не промайнули,
Лягли камінням під воду в річках.

Видео Руслан Горовий feat Віктор Верба - НАШІ КОЛИШНІ канала Руслан Горовий