Кінь у міфології слов’янських народів

Кінь у міфології , як і качка, асоціювався із сонцем. Слов’яни пов’язували з конем умирання й народження сонячного божества. Різні археологічні знахідки (оберіг “качка з головою коня”; фібула, на якій зображено Велику Богиню — так, що руки її поступово переходять у кінські голови) — підтверджують припущення: наші предки вірили, що сонце вдень подорожує небом у колісниці, запряженій кіньми, а вночі перепливає підземними ріками за допомогою качок.

Кінь у міфології— вірний помічник героїв і богів. Божество грози в індоєвропейській міфології уявлялося лицарем-змієборцем на коні або ж на бойовій колісниці, запряженій кіньми. Скандинавський бог Одін мав восьминогого коня Слейпніра. Кінь у міфології, як і птах, був посередником між світами живих і померлих.

Кінь у міфології та в українських обрядах

Кінь з’явився на теренах України давно: кінські кістки, знайдені на Наддніпрянщині, датуються IV тис. до н.е., причому це останки вже приручених коней. Археологічним свідченням зародження культу цієї тварини вважають знахідки її захоронень, а також зображення коня чи його голови.

Голова коня відігравала важливу роль у ритуалах усіх індоєвропейських народів, тому в казці з’являється образ чудесної Кобилячої Голови, яка нагороджує добру й чуйну дівчину: “Дівко, дівко, влізь мені в праве вухо, а в ліве вилізь! Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра і видимо, й невидимо! Чого там тільки й не було! І убрання всякі, коні, карети, кучери. А золота та срібла! А грошей!”

Видео Кінь у міфології слов’янських народів канала Soloha