"Колесо історії". Васко де Гама. Першовідкривач, кривавий убивець, любитель спецій.

Вдруге Васко де Гама повернувся в Індію вже с 15-ма кораблями. Причому, ще коли їх споряджали в Португалії, Де Гама наказав: Ставте побільше гармат, навіть якщо для цього доведеться брати менше товарів. Йому відповідають: Так ми ж наче торгувати пливемо. На що Васька відповів: Робіть що кажу, потім самі все побачите. По дорозі в Індію він по традиції почав нємножко грабіть. При цьому почались звірства. Наприклад, із захопленого арабського судна, матроси Де Гами два дні перевозили на свій борт трофейні товари. А судно потім спалили – разом із екіпажем та пасажирами. Живцем. Тих, хто вистрибував у море – добивали з човнів. Потім Васька приплив до Калікута. І без пояснень та попереджень просто почав розносити місто із гармат. Індійців, які звернулись до нього за поясненнями, мовляв: чувак, ти що, образився за минулий раз – він просто стратив, знову ж таки, по звірячому. Відрізав вуха, руки, ноги, голови і все це відправив на берег. Він навіть не намагався домовитись про якісь торгові преференції. Він просто почав брати під контроль усю торгівлю в регіоні. Історія із нелюдською стратою полонених повторювалась неодноразово. Одних він якось убив, відрізав вуха і носи, натомість пришив собачі та відправив назад. Інших розвісив по мачтах для тренування у влучності стрільби. А коли йому доповіли, що мовляв, це навіть не чужовірці – це
місцеві християни – він проявив гуманізм – привів до них священника, той сповідав приречених – і їх все одно вбили. Всі морські торгові комунікації він перекрив своїми кораблями і побудованими фортами – і почав брати з торговців податок. А коли ті запитали: за що ми маємо платити податок – відповів: як за що? – за захист. Вибачте, запитали його у відповідь: а від кого захист? Як від кого? – так від нас же і захист. Зате в Європу потекли спеції. Про це окремо. Своїх спецій Єпропа не мала. Із того, що у нас було свого, чим можна було додати приємний запах і смак у страви – був лавровий лист, гірчиця і хрін. Ну ще щавель чи чабрець який-небудь. Звісно, сіль. І все. Європа тисячоліттями в основі своїй вживала прісну їжу. Спеції із Азії, звісно, знали ще з античних часів. Але. Індія, наприклад, при всьому багатстві свого рослинного світу, значну частину пряностей закупляла аж на Філіпінах. Потім це продавалось
арабським торговцям. Товар долав тисячі кілометрів сухопутного шляху і проходив через десятки і сотні кордонів, митниць і перекупщиків. Уявіть його ціну для кінцевого споживача при дуже невеликих обсягах. В Європу поплили прянощі у промисловій кількості. До того ж, вони дешевшали і невдовзі навіть відносно незаможні європейці дізнались смак смачної їжі. Почало розвиватись мистецтво високої кулінарії. Отак от, 500 років тому Васька де Гама різав людей, зато тепер ми можемо насолоджуватись хамоном та іншою смакотою з усією цією
шикарно дрянню.

Видео "Колесо історії". Васко де Гама. Першовідкривач, кривавий убивець, любитель спецій. канала Телеканал D1