Миртюки з висоти пташиного польоту

Якби сторічні тополі могли говорити, то шелестом свого листу вони розповіли б багато дивних і захоплюючих історій, а води, які несуться інколи стрімкими потоками повз невеличке село, віднесли з собою не одну повчальну розповідь. Природа є німим свідком історії людей, що поселялися вздовж річок. На берегах річки Стрий у різні часи то виникали то занепадали поселення людей.

Наймолодшим поселянням очевидно є село Миртюки, що знаходиться на правому березі річки Стрий, яке виникло у період між двома світовими війнами, хоча ще у середині 19 століття землі належали селянам з гміни Братківці Це власне й були Мєртюки. У навколишніх селах були свої Помірки, Мєртюки, але назва прижилась лише за цим поселенням.

Територія сучасних Миртюк адміністративно належала до Браківців На перехресті доріг стояв пам’ятник святому Антонію Падевському (Падуанському.) який у 90 роки XX ст. перенесено на сільське кладовище. Як відомо, Антоній Падевський 10 років був монахом ордену францисканців. У 15 — 16 століттях монахи Ордену францисканців засновували монастирі на землях Східної Галичини. Це був період так званої монастирської колонізації. Можливо, що саме їм належала ідея спорудити пам’ятник Антонію на перехресті та покласти початок заселенню Миртюк.

За даними археологічної експедиції 1931 року людина на цих теренах з’явилася ще у III ст. до н. е. Було знайдено рештки культури шнурованої кераміки. Кілька десятків століть досліджувана територія освоюється повільно та з зростанням кількості населення у Братківцях виникає потреба заселення та освоєння нових територій австрійсько-польськими колонізаторами, які вже давно відчували нестачу земель на метрополії. У 18 столітті інтенсивно освоюються землі навколо Стрия німецькими колоністами, які привозять з собою не тільки нові технології, але й протестантську віру.

Заселення Миртюк тісно пов’язане з господарською діяльністю жителів с. Братківці, бо саме їм польсько-австрійський уряд надавав у користування землю на Жижаві. На території сучасних Миртюк до Першої світової війни було декілька жилих будинків, які розміщувались вздовж польової дороги.

У будинку Косовського Антона була відкрита у 1945 р. школа, а тепер там знаходиться поштове відділення.
Починаючи з 1925 року розпочинається заселення невеликої площі між залізницею і дорогою переселенцями з польських земель, які працювали на державній службі у Стрию або були відставними службовцями і польський уряд надав їм землі для довічного користування у приміських селах, бо в Стрию для них не вистачало житла На цьому клаптику землі з’явилось кільканадцять будинків з характерною для сіл Східної Польщі забудовою та поселились люди, які за своїм походженням та освітою були у більш привілейованому становищі ніж колишні власники землі.

Розпочався новий етап запровадження нових правил ведення господарства. Нові колоністи (осадники) вели особливий спосіб життя, який тяжів до польської общини Стрия. Діти ходили до польських шкіл у Стрию та у початкову польську школу на Слобідці. Окремі жителі підтримували тісні зв’язки з родиною десь під Берліном, Варшавою чи Дрезденом, а дехто з родини перебував у Бельгії чи Франції.

З відновленням державності Польщі та радянізацією західноукраїнських земель розпочинається черговий розподіл матеріальних ресурсів, який став причиною переселення сотень тисяч осіб польської та української національностей. Система міждержавних договорів передбачала таке широкомасштабне переселення. При районних радах були створені переселенські відділи, які вели облік, звіти, а також видавали відповідну документацію.

У покинуте село почали прибувати люди з різних сіл Польщі, сусідніх з Миртюками сіл, жителі яких допомагали у воїнам УПА у їхній нерівній боротьбі з ворогом.

Заселення Миртюк тривало до 1951 року вихідцями з прилеглих сіл, жителі яких тією чи іншою мірою були пов’язані з національно — визвольним рухом.

Зазнавала змін територія. Змінювалась і вимова назви села. Польська назва поля Miertiuki трансформувалась в українську назву села Мєртюкі або Міртюки По- російському на письмі ця власна назва передавалась як Мертюки або Миртюки. Мовознавці від радянської влади зійшлись на назві Миртюки, яка пишеться українською і російською мовами однаково. Але ж читається по-різному! А декому стара вимова дуже вже ріже вуха, бо звучить по-сільському.

У роки після Другої світової війни село Миртюки залишалось невеличким прикарпатським селом на правому березі річки Стрий. Будинки були розташовані вздовж центральної дороги та прилеглих вулиць. Війна та переселення внесли певні корективи у структуру поселення.

Підтримай проект:
4731185613730479 ПриватБанк
5375414109481100 МоноБанк

Видео Миртюки з висоти пташиного польоту канала Igor Gataylo