Християнський вірш "В снігу, немов у вибитій мережці"

м. Тернопіль церква УЦХВЄ по вул. Довженка 4

1.В снігу, немов у вибитій мережці,
Стара хатина край села стоїть,
До неї по вузькій, не рівній стежці,
З тривогою у змученому серці
Додому жінка втомлена спішить.

2.А за плечима оберемок хмизу,
Зима надворі, вдома ж дров нема,
Думки, як павуки до серця лізуть,
Вона під ними ж хилиться до низу:
«Діток аж п’ятеро, вона ж сама…»

3.Згадалось, як ввійшло до хати лихо,
Прийшли й сказали: «Вікторе, збирайсь!»
Збирався мовчки, тільки важко дихав,
А потім взяв за плечі й мовив тихо:
«Ти з Богом остаєшся, не лякайсь.»

4.Коли ж повернеться вона не знає,
Прийшла без нього друга вже зима,
А вісточки немає і немає
Тай біль за діток душу всю проймає,
Вона ж вкотре пита себе сама:

5.«Що знову дітям буду у я казати,
Коли спитають, що принесла їм,
Як в їхні оченята заглядати,
Що на вечерю їм сьогодні дати,
А завтра ранком годувати чим?

6.О, Господи, на Тебе лиш надія..»
Ковтнула сльози і скоріш пішла,
Ось вже хатина в сутінках біліє,
Свіча горить, а серце мліє,
Зітхнула і до хати увійшла.

7.Не встигла навіть на стілець присісти
Злетілись діти: «Що ти принесла?»
«Принесла хмизу, діточки,» - « А їсти?»
Та вже хотіли до кишені лізти,
Вона лиш погляд в бік свій відвела.

8.«Не плачте, дітки, краще заспіваймо»
І посміхнувшись тихо завела
Про місто в небесах, про вічне сяйво
Про радість, що Спаситель обіцяв,
Про те, що Божа милість їх спасла.

9.Глухе ридання пісню обриває:
«Матусю, вже животик мій болить,
Чи ж є щось їсти?» - відповідь: «Немає..»
І знов питання: «А буде коли?»

10«О, діточки,» - відказує їм ненька, -
«Молімося, а Бог благословить,
За все Йому подякуймо гарненько,
Все буде добре, о мої маленькі,»
А у самої серце так щемить.

11.Молились ревно, милості благали,
Жалілись, що не їли вже три дні,
І знов молились, знов іще співали,
А потім зморені позасинали,
Згубивши голод у тривожнім сні.

12.А мати їхня на коліна впала,
Піднявши свої руки над дітьми
І перед Богом плакала, ридала,
До ніг Йому усю печаль складала,
Гіркими проливаючи слізьми.

13.«Тобі лиш, Боже, можу довіряти
І вірю, що звільниш нас від біди,
Допоможи, дай сили не зламатись,
Щоб вірною Тобі, Господь, лишатись
І серцем, і душею назавжди!»

14.І ось минула ніч, зажеврів ранок,
Сплять діти, поруч долі жінка спить,
Чи сниться їм, чи хтось ступа на ганок,
Чи виглядаючи свій ранок
Шибкою вітер-пустунець бринить?

15.Аж ні, хтось є
Вона звелась на ноги і чує голос:
«Сестро, відчини. бо я іду з далекої
І от, дійшов нарешті, слава Богу,
Старий я, важкувато вже мені.»

16.Посхоплювались дітки: «Хто це, мамо?»
Дідусь заходить, хату огляда:
«Чи ж це хатина, де дітей чимало,
Що їстоньки вже три дні не мали?»
І теплим поглядом їх огорта.

17.«Сестричко мила, славні в тебе діти» -
Старий промовив, сівши на стілець -
«Чом голови схилили, наче квіти?» -
Сказав і вийняв з торби буханець.

18.«О, диво» - лиш прошепотіла жінка,
Ледь розтуливши з подиву уста,
А той дідусь вийма крупи торбинку,
Картоплі, сала, цукру, ще хлібину..
«Прийми, сестричко, це в І’мя Христа!

19. Ввісні мені з’явився Ангел Божий
Сказав: «Господь велить скоріш вставай,
Голодні діточки, а це негоже
Збери торбинку, що донести можеш
Вдягайся і чим швидше вирушай!»

20.І я негайно вирушив в дорогу
А ангел Божий путь мені вказав
Тай сили десь з’явились, слава Богу,
Дістатися до вашого порогу
І от нарешті путь я цю здолав.»

21.Червони щоки діда, мов печені
Трояндами в усмішці розцвіли
І опустивши руку до кишені
Він витягнув цукерок повну жменю
Тай порівно між ними розділив.

22.О, скільки радості в очах дитячих,
Немов проміння в літку виграє,
А мати не спиняється, все плаче,
Бо те, що сталося їй сниться наче
І вже не від печалі сльози л’є.

23.Як добре, що є Той, що не покине,
Не зрадить, не залишить в час лихий,
То хай хвала Йому звучить невпинно
В небесну синь до ніг Христа хай лине,
Бо Він святий, Він вічний, Він живий!

Видео Християнський вірш "В снігу, немов у вибитій мережці" канала Marichka D.