Лірика Василя Симоненка (читає Тетяна Верба)

Поезія Василя Симоненка (1935-1963) часом сумна, але глибоко лірична. Два твори - "Минуле не вернуть" і "Забився вітер важко в очереті" читає Тетяна Верба (Павлоград). Відеоряд - осінні пейзажі півдня Чернігівщини.

Забився вітер важко в очереті

Забився вітер важко в очереті,
Мов птах, змочивши крила у росі,
Ліг відпочити в жовтій лепесі,
В своїм невидимім наметі.

Промчався день у сонячній кареті,
Десь вечір заблудився на косі —
І бродить ніч по хаті, по вівсі
У розмальованім сузір’ями береті.

Туманом дише з річки на узгір’я,
А в тім тумані страхи та повір’я,
Фантазії примарливі пливуть.

Так ходить ніч, весела жартівниця,
Зітхає росами та зорями іскриться,
Не даючи закоханим заснуть.
Минуле не вернуть,
не виправить минуле,
Вчорашне — ніби сон,
що випурхнув з очей.
Як луки навесні
ховаються під мулом,
Так вкриється воно
пластами днів, ночей.
Але воно живе —
забуте й незабуте,
А час не зупиняється,
а молодість біжить,
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.
#Василь_Симоненко #українська_поезія #поетична_лірика

Видео Лірика Василя Симоненка (читає Тетяна Верба) канала На власні очі